Справа №2-а-344/10

                                                              П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

             29 квітня 2010 р. Червоноградський міський суд Львівської області

 суд в складі : головуючого - судді                                Сковронського С. І.

                         при секретарі                                           Савіцькій Б.Б.

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді Львівської області, про поновлення строку звернення до суду, визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги на «дітей війни»,

                                                      в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді Львівської області, в якому просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року в сумі 1174 грн. 20 коп. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась.   Крім того, просить поновити строк звернення до суду із позовом на захист своїх прав,  та визнати причини його пропущення поважним, оскільки вона є людиною похилого віку і їй не було відомо про належну їй щомісячну державну соціальну допомогу  як «дитині війни» та її розміри. Про судову практику у справах з аналогічними підставами звернення до суду, щодо неправомірних дій управління пенсійного фонду України вона дізналася у 2009 році із засобів масової інформації.  

Позивач та представник позивача в судове засідання не з’явилися, подали до суду заяви в яких просять слухати справу у їх відсутності за наявними у справі документами, просить позов задоволити.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді  Львівської області в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що оскільки на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення  від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році виплачується  щомісячна державна соціальна  допомога «Дітям війни» у розмірі 10%. Вважає позов безпідставним і просить відмовити у задоволенні такого.

           Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

           Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

           Статтею першою цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка являється громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.              

           Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, і є «дитиною війни».

           Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

           Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України – усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

           Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

           Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.

           Однак, Рішеннями  Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни ...».

           З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008  визнані неконституційними згадані положення  Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  втратили чинність. Отже, з цього часу відновлено дію  статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».    

           Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та  від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008  мають  преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли  внаслідок дії положень статей, що  визнані неконституційними.

Судом встановлено, що всупереч Рішень Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограда Львівської області оспорюване позивачем підвищення з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року   не виплачувалось, а з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008   року виплачувалось частково, тому позов в цій частині  підлягає до задоволення.

            Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним.

            Відповідно до Рішення   Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року.  Отже, саме з 09.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

        Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу  за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним.

Відповідно до Рішення  Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.  Отже, саме з 22.05.2008 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

           Враховуючи наведені вище обставини,  суд вважає, що дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді Львівської області по невиплаті позивачці  підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. включно є протиправними.

  Як встановлено, позивач звернулася в суд із позовом після спливу річного строку звернення для захисту свого права. Проте відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин строк, може бути продовжений за клопотанням особи яка бере участь у справі.

  Поскільки позивач  просить продовжити даний строк, то виходячи з того, що в силу свого віку та необізнаності вона не знала про підстави нарахування розміру щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни», і про належний розрахунок дізналася лише в 2009 році, із повідомлень засобів масової інформації, тому на думку суду даний строк позивачкою пропущений з поважних причин і його слід продовжити.

            Керуючись ст. ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від  22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 10, 11, 70, 71,102, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

      п о с т а н о в и в :

        Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати  протиправними дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Червонограді Львівської області нарахувати і виплатити  з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1   підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

            В решті вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Львівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного адміністративного суду Львівської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя                                                                                                      С.І. Сковронський