ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-51701/09
Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів Кравченко О.О.
Гордійчук М.П.
Васильченко Н.В.
Островича С.Е.
Гончар Л.Я.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області про зобов’язання вчинити певні дії, -
Встановила:
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області про поновлення строку звернення з адміністративним позовом та зобов’язання нарахувати та виплатити, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.7), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому повинна виплачуватись щомісячна грошова соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказана допомога йому не виплачувалась.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року позов задоволено частково.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року змінено. Поновлено позивачу строк звернення до суду, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язано Управління нарахувати та виплатити позивачу відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»недоотримані ним суми пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, за період х 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та починаючи з 22.05.2008р., розраховану відповідно до положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час її виплати к період з липня-грудня 2007р. та починаючи з 22.05.2008р., з урахуванням отриманих позивачем сум у період починаючи з 22.05.2008р.
На вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.7), знаходиться на обліку Управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області та отримує пенсію за віком, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»йому повинна виплачуватись щомісячна грошова соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказана допомога йому не виплачувалась.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(3235-15) від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то суд апеляційної інстанцій дійшов правомірного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то правильно враховано, що п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008 рік, суди вірно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Що стосується доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком. Тому суд апеляційної інстанції, змінюючи постанову суду першої інстанції, обґрунтовано послався на приписи цієї норми.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем його проживання.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
У х в а л и л а:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237-239 КАС України.
Суддя О.О. Кравченко