Справа № 2-1476/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м        У к р а ї н и

16 серпня 2010 року                      Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: судді                                   Сірої Г.І.,

за участі секретаря                           Ткаченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії дітям війни за 2007-2010 роки,-

в с т а н о в и в:

ї

позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до Закону України «Про статус ветеранів віни, гарантії їх соціального захисту» є учасником війни та дружиною померлого учасника війни, а відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона також має статус дитини війни.

За Законом України «Про статус ветеранів віни, гарантії їх соціального захисту» їй виплачується підвищення до пенсії як учаснику війни та дружині померлого учасника війни.

Згідно зі ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» як дитині війни їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007-2010 роках така допомога їй не виплачувалась.

Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007р." від 19 грудня 2006 року дію ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року  визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22 травня 2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням розмірів прожиткових мінімумів, встановлених відповідними Законами про Державний бюджет України, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2007 рік - з липня по грудень - становить 710 грн. 90 коп., за 2008 рік – з травня по грудень - 1072 грн. 85 коп., за 2009 рік – з січня по грудень – 1837 грн. 80 коп., за 2010 рік - з січня по серпень – 1544 грн. 50 коп.

Таким чином за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31 серпня 2010 року їй взагалі не виплачено зазначене підвищення до пенсії.

У серпні 2010 року вона звернулась до відповідача з вимогою провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, але УПФУ в Кролевецькому районі надало відповідь, що у неї немає права на зазначену виплату, оскільки вона отримує підвищення як учасник війни та дружина померлого учасника війни. Позивачка вважає, що УПФУ в Кролевецькому районі, не проводячи їй нарахування та виплати до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року до серпня 2010 року включно (за виключенням періоду з 01 січня до 22 травня 2008 року), вчиняє стосовно неї незаконні дії.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий період без обмеження будь-яким строком.

Тому, посилаючись на відповідні норми законодавства, вона просить:

- визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати  щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року до 31 липня 2010 року включно (за виключенням періоду з 01 січня до 22 травня 2008 року);

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити нарахування та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 липня 2010 року включно (за виключенням періоду з 01 січня до 22 травня 2008 року), – виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - УПФУ в Кролевецькому районі) свого представника в суд не направив, надавши письмове клопотання, в якому просить розглядати справу без свого представника.

Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:

позивачка не отримує надбавку до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вона отримує підвищення до пенсії як подружжя померлого учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до цих законів дане підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на підвищення до пенсії відповідно до одного із вищезазначених законів. Станом на 01.08.10 р. надбавка учасникам війни складає 70,90 грн.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії згідно одного із вищезазначених законів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається невирішеним, а отже неможливим є виконання відповідачем задекларованої норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пенсійний  фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України у 2007 році реалізував бюджетну програму на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, в тому числі на осіб, які мають статус «діти війни». Суму необхідних видатків з бюджету для цих виплат розраховано виходячи з положень пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з розрахунку 20,04 грн. на одну особу.

Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України у 2008 році реалізував бюджетну програму «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами». Державним бюджетом України на 2008 рік були виділені асигнування, в тому числі на осіб, які мають статус «діти війни». Суму необхідних видатків з бюджету для виплати підвищення пенсій дітям війни розраховано з виходячи з положень пункту ІІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України» з розрахунку 48,28 грн. на одну особу (у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% від прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність).

На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України.

Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.  

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України та п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» УПФУ звільнене від сплати судового збору, тому вважають, що відшкодування цього виду судових витрат повинно здійснюватися за рахунок держави. Заперечують щодо можливого покладання судом обов’язку відшкодувати понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на правову допомогу та інші витрати, передбачені ч.3 ст.79 ЦПК України мотивуючи тим, що у бюджеті Пенсійного фонду України і у кошторисі на утримання Управління на 2009 рік видатки на оплату витрат на  інформаційно-технічне забезпечення передбачені не були, у зв’язку з чим Управління не має права здійснювати такі видатки у 2010 році до затвердження відповідного кошторису на 2010 рік.

На підставі викладеного відповідач вважає свої дії такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивачки – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) має статус дитини війни, що вбачається з ксерокопій паспорта позивачки та пенсійного посвідчення (а.с.5, 7), і не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень та довідки відповідача вбачається, що позивачка не отримує надбавку до пенсії як дитина війни, а отримує підвищення до пенсії як учасник війни та дружина померлого учасника війни відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.8, 13).

При цьому відповідач, зазначаючи те, що позивачка не має права отримувати підвищення до пенсії в розмірі 30% як дитина війни, посилається на те, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на підвищення до пенсії відповідно до одного із вищезазначених законів, не посилаючись при цьому на конкретну норму закону.

Суд, проаналізувавши норми вказаних законів, приходить до висновку про безпідставність такого заперечення, оскільки жодним із указаних законів не передбачено обмеження у виплаті учаснику війни підвищення до пенсії як дитині війни.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 28.12.2007 року) було передбачено, що ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Однак вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008).

Крім того, протягом періоду, за який пред’явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:

- на 2007 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, було зупинено пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік";

- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої діти війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ” від 25.12.2008 року № 835-VI  та  Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік ” від 27.04.2010 року № 2154-VI не передбачено зупинення на 2009 – 2010 роки дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року УПФУ в Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.2004 р.). При цьому відповідач повинен був також проводити нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року та відповідно з 01.01.2010 року, оскільки на 2009 рік та 2010 рік дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась і розмір підвищення не змінювався, і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним не проводилось  нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачці за цей період.

Слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

При вирішенні цієї справи суд також бере до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним, у зв’язку з чим Законом України "Про Державний бюджет України" не можуть вноситись зміни, не може зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом про Державний бюджет України не може встановлюватись розмір гарантій, визначений відповідними законами.

При винесенні рішення враховується, що зазначені права позивачки гарантуються ст.8 Конституції України, в якій зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.9 ст.8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді та вирішенні цивільної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.

При цьому в порушення ч.1 ст.60 ЦПК України відповідач не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.

Згідно зі ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з урахуванням положень ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та згідно зі ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік ”, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в таких розмірах:

з 01.04.2007 р. – 406 грн. + 1%= 410,06 грн.,

з 01.10.2007 р. – 411 грн. +  1%= 415,11 грн.,

з 01.01.2008 р. – 470 грн.,

з 01.04.2008 р. – 481 грн.,

з 01.07.2008 р. – 482 грн.,

з 01.10.2008 р. – 498 грн.,

з 01.01.2009 р. – 498 грн.,

з 01.11.2009 р. – 573 грн.,

з 01.01.2010 р – 695 грн.,

з 01.04.2010 р. – 706 грн.,

з 01.07.2010 р. – 709 грн.

Беручи до уваги вище зазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачці за відповідний період 2007 року необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни:

 - з 09 липня  до 30 вересня 2007 року (4,06+406) х 30%    = 410,06 х 30% по 123,02 грн.

 - з 01 жовтня до 31 грудня 2007 року (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% по 124,53 грн.

За період з 22 травня 2008 року до 31 липня 2010 року  необхідно було нарахувати та виплатити:

- з 22 травня по 30 вересня 2008 року  (481 х 30%) по 144 грн. 30 коп.

- з 01 жовтня по 31 грудня 2008 року (498 х 30%) по 149 грн. 40 коп.,

- з 01 січня по 30 жовтня 2009 року (498 х 30%) по 149 грн. 40 коп.

- з 01 листопада по 31 грудня 2009 року (573 х 30%) по 171 грн. 90 коп.

- з 01 січня по 31 березня 2010 року (695 х 30%) по 208 грн. 50 коп.,

- з 01 квітня по 30 червня 2010 року (706 х30%) по 211 грн.80 коп.,

- з 01 липня (709 х30%) по 212 грн. 70 коп., а з довідки наданої відповідачем (а.с.8) вбачається, що така допомога їй не виплачувалась.

Тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо не проведення нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни з липня по грудень 2007 року  та з 22 травня 2008 року до 31 серпня 2010 року включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 серпня 2010 року включно ( за виключенням періоду з 01 січня до 22 травня 2008 року) – виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Посилання відповідача на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України та п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» УПФУ в Кролевецькому районі звільнені від сплати  судового збору, а тому  відшкодування цього виду судових витрат здійснюється за рахунок держави, суд не може прийняти до уваги при ухваленні рішення, оскільки відповідно до вище зазначених норм Управління ПФУ в Кролевецькому районі звільняється від сплати судового збору при зверненні до суду. Однак УПФУ не є позивачем у справі, а  відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати (до яких відноситься судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і які були сплачені позивачкою при подачі позову до суду ) підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки пропорційно задоволених вимог. Крім того, позиція відповідача про те, що відшкодування судового збору здійснюється за рахунок держави не ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки згідно вищезазначеного Декрету КМУ «Про державне мито» відповідач не звільнений від судових витрат.

Твердження відповідача про те, що вони не можуть нести витрати, які можуть бути покладені судом по відшкодуванню позивачу понесених ним витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, правову допомогу та інші витрати, передбачені ч.3 ст. 79 ЦПК України, у зв’язку з тим, що несення вказаних витрат не передбачено у бюджеті УПФУ та кошторисі на утримання УПФУ на 2009 рік, також не є обґрунтованими, так як покладення на відповідача обов’язку несення таких витрат передбачено ст.. 88 ЦПК України і відсутні  нормативні акти які б передбачали звільнення відповідача від несення зазначених судових витрат. При цьому судом враховується, що покладення на відповідача відшкодування судових витрат обумовлено саме вчиненням незаконних дій відповідачем за обставин зазначених у рішенні.

Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.2007р.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”,ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.10,11,16,60,88, 215,223 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо не проведення нарахування та виплати відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 серпня 2010 року включно ( за виключенням періоду з 01 січня до 22 травня 2008 року) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 серпня 2010 року включно ( за виключенням періоду з 01 січня до 22 травня 2008 року) – виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп., в т.ч.: по сплаті судового збору в розмірі 08 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Кролевецьком райсуді в розмірі 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: