З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-7820/10
18 серпня 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Андрєєвої О.М.,
при секретарі – Батуркіній С. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання права на перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, мотивуючи свої вимоги тим, що йому встановлено 3 групу інвалідності, захворювання пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він знаходиться на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька. Зазначивши, що відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право отримувати основну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не виплачує йому пенсію у зазначених розмірах, тому позивач звернувся до суду за поновленням порушеного права. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, направив заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, в зв’язку з чим суд вважає можливим відповідно до положень ст.169 ЦПК України розглянути справу без участі позивача на підставі наявних даних.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою про вручення йому судової повістки, але про причини своєї неявки до суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надійшло, тому враховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.
Згідно з п. 1-3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Пенсійний фонд України.
Пенсійне забезпечення відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-12 здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Законодавство про пенсійне забезпечення відповідно до п.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-15 базується на Конституції України, складається з Основ законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Згідно ст.16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Згідно ст.22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесенні змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень , у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданого порушенням цього права шкоди.
Судом встановлено, що п озивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням (а.с.6).
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно із п.13 розділу XV цього закону у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Судом встановлено, що позивачу було призначено за його вибором пенсію за 3 групою інвалідності як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
А відповідно до абз.3 ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла до 31 грудня 2007 року, особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно ч.3 ст.54 цього ж Закону обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла до 31 грудня 2007 року, розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
При цьому Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначеним рішенням Конституційного суду України встановлено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
Таким чином, з 22 травня 2008 року позивачу як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи», віднесеній до 1 категорії та інваліду 3 групи, пенсія повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом також встановлено, що виплата пенсії позивачу відбувалася у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», згідно з якою розрахунок пенсій та додаткової пенсії, призначених відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен проводитися виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Після прийняття Конституційним судом України рішення від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 виплата пенсії позивачу відбувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що чинності з 22 травня 2008 року, а з 1 липня 2008 року пенсія позивачу виплачувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Таким чином, оскільки зміст постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року, № 530 від 28 травня 2008 року, № 654 від 16 липня 2008 року суперечить положенням ст.ст.50, 54, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд встановив, що позивачу повинна була сплачуватися державна та додаткова пенсія у розмірі, визначеному в ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» прожитковий мінімум на 2005 рік на одну особу, яка втратила працездатність, складає з 12 січня 2005 року до 31 грудня 2005 року 332 гривні.
Тому суд встановив, що в період з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року позивач мав право на перерахунок пенсії із застосуванням показнику мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто в розмірі 332 гривні.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. При цьому чинним законодавством не встановлено іншого порядку нарахування мінімального розміру пенсії за віком, аніж передбаченого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Крім того, відповідно до нині діючого Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523, з наступними змінами і доповненнями, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, нараховуються відповідно до ст.ст.54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону від 5 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
За таких обставин суд встановив, що позивач має право на перерахунок пенсії за період з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, в якому відповідачем було безпідставно відмовлено, в зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду цієї справи, але не надав суду заперечень проти позову, в тому числі не посилався на пропуск позивачем строку позовної давності, суд відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України вважає неможливим застосовувати позовну давність у цій справі.
На підставі викладеного, ст.ст.16, 19, 33, 50, 46 Конституції України, ст.ст.49, 50, 53, 54, 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року, з наступними змінами та доповненнями, ст.ст.8, 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.4, 10, 28, ч.4 ст.42, ч.ч.4, 5 ст.45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями, Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008, Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523, з наступними змінами і доповненнями, Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання права на перерахунок та виплату пенсії по інвалідності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 12 січня по 31 грудня 2005 року, з обов’язавши Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька провести ОСОБА_1 такий перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року у розмірі шости мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Київського районного суду м. Донецька протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: