Справа №22-1379а                                   Головуючий у 1інст.Денисюк П.Д.

     Категорія 19.27                                       Доповідач   Собіна І.М.

                                                        У Х В А Л А

    27 серпня 2010 року                                                               м. Рівне

    Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

             Головуючого судді    Собіни І.М.

             Суддів   Пашкевича О.О.,   Хилевича С.В.

             При секретарі судових засідань   Приходько Л.В.

             З участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду від 22 червня 2010 року про забезпечення позову у справі за позовом ТзОВ «Український промисловий банк» до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                                               в с т а н о в и л а:

    Ухвалою Рівненського міського суду від 22 червня 2010 року заяву ТзОВ «Український промисловий банк» задоволено.

    Накладено арешт на майно та грошові кошти, які належать ОСОБА_3, який зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1, на суму 340945,46гривень.

    Накладено арешт на майно та грошові кошти, які належать ОСОБА_4, яка зареєстрована та фактично проживає в АДРЕСА_1, на суму 340945,46гривень.

    У поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на те, що не погоджується із ухвалою суду, вважає що дана ухвала є необґрунтованою, винесена з порушенням норм процесуального права.

    Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заява позивача про забезпечення позову не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, оскільки не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову.

    Позивач не обґрунтував відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати позовним вимогам.

    Судом не враховано співмірність та відповідність (адекватність) заходів забезпечення позову позовним вимогам.

    Суд не перевірив вартість належного відповідачу майна і наклав арешт на все майно належне йому, значно перевищивши обсяг позовних вимог.

    Постановляючи ухвалу суд порушив вимоги ч. 1 ст. 152 ЦПК яка передбачає види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

    Тобто за змістом цієї норми не дозволяється одночасно арештовувати і грошові кошти і майно.

    Просив оскаржувану ухвалу скасувати.

    Заслухавши доводи та заперечення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість апеляційної скарги в межах її доводів, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення з таких підстав.

    З поданих матеріалів вбачається, що 7 вересня 2007 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 15СМБ із змінами та доповненнями. За умовами договору Банк надав відповідачу кредит в сумі 40000доларів США, а відповідач зобов»язався у порядку, передбаченому договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 14% річних у доларах США, з кінцевим терміном погашення кредиту до 6 вересня 2017року, а у разі прострочення платежів основного боргу та відсотків, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення заборгованості.

    У забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором між Банком, поручителем ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладено договір поруки № 15Zпор-07 від 7 вересня 2007року та іпотечний договір № 15/Z смбіп-07 від 7 вересня 2007 року, укладений між Банком та ОСОБА_3

    Станом на 21 квітня 2010 року заборгованість ОСОБА_3 перед кредитором становила в іноземній валюті 41688,02 долари США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ 7,9256гривні за 1 долар США на день звернення до суду становила 330402,57гривні та 10542,89гривень пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків, а всього 340945,46гривень.

    Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

    Колегія суддів приходить до висновку про те, що виконання зобов»язання позичальником перед Банком забезпечено належним чином і в достатній мірі предметом іпотеки вартість якого значно перевищує суму заборгованості і становить 532000гривень за оцінкою Рівненського ОБТІ.

    В судовому засіданні представник Банку пояснив, що стягнення на предмет іпотеки не зверталось. Робити висновок про недостатність майна іпотеки для покриття заборгованості є припущенням.

    За таких обставин, задовольняти заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше майно та грошові кошти позичальника на думку суду є передчасними.  

        Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні заяви Банку про забезпечення позову.

    Керуючись ст. 151, 152, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів,

                                                      у х в а л и л а:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

    Ухвалу Рівненського міського суду від 22 червня 2010 року скасувати і в задоволенні заяви ТзОВ «Український промисловий банк» про забезпечення позову відмовити.

    Ухвала остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

            Головуючий                                                                І.М.Собіна

           Судді                                                                            О.О.Пашкевич

                                                                                                 С.В.Хилевич