У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
19 серпня 2010 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого – Дорчинець С. Г.,
суддів – Марчука О.П., Стана І.В.,
з участю прокурора – Сочки І. І.,
адвоката – ОСОБА_1,
засудженого – ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2010 року, яким засуджений
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр-н України, українець, з середньою освітою, одружений, на утриманні неповнолітні діти, непрацюючий, раніше несудимий, -
за ст.286 ч.2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він на протязі 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 987 грн. 60 коп. за стаціонарне лікування потерпілого.
Речовий доказ: автомобіль марки „Опель – Омега” №НОМЕР_1 залишити власнику ОСОБА_2
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Закарпатській області 2311 грн. 03 коп. судових витрат.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу постановлено залишити попередній – підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 11.12.2009 р. приблизно в 19 год. 30 хв. керував транспортом – автомобілем „Опель – Омега” №НОМЕР_1 в м. Мукачеві на вул. Матросова зі сторони вул. Миру в напрямку вул. Писарєва зі швидкістю 50 км/год проявив неуважність, в порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого у разі виникнення небезпеки руху для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзд перешкоди, не вжив заходів до своєчасного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху та допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_3, який будучи в стані алкогольного сп’яніння, поза межами пішоходної доріжки – переходу намагався перейти на протилежну сторону проїжджої частини вул. Матросова, причинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження здоров’я.
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2, фактичних обставин справи та правильність кваліфікації його дій, порушує питання про скасування вироку суду в частині призначення покарання. Вказує, що суд правильно прийшов до висновку про застосування до призначеного покарання вимог ст.75 КК України, але безпідставно не застосував до нього додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами. Просить постановити свій вирок та призначити ОСОБА_2 таке ж покарання зі звільненням від відбування його з випробуванням, але з позбавленням права на керування транспортними засобами.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклавши основні доводи апеляції, заслухавши міркування прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_1, які вважають вирок суду законним, обґрунтованим, а апеляцію безпідставною, перевіривши матеріали кримінальної справи в межах апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція прокурора є безпідставною, а тому до задоволення не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з апеляції, питання про встановлення фактичних обставин справи, доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненому злочині та правильність кваліфікації його дій за ст.286 ч.2 КК України не оспорюється. Не оспорює прокурор також призначене ОСОБА_2 основне покарання у вигляді 3 років позбавлення волі та звільнення ОСОБА_2 від відбування його з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Апелянт вважає, що суд безпідставно не застосував щодо ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. З такою апеляційною вимогою апеляційний суд погодитись не може.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про його особу, а також те, що ОСОБА_2 раніше несудимий, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні неповнолітніх дітей, потерпілий ні матеріальних, ні яких інших претензій до нього немає, матеріальну шкоду відшкодував і потерпілому і державі. Крім того судом встановлено, що ОСОБА_2 є водієм і це є єдиним джерелом доходу його сім’ї, а тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що позбавляти ОСОБА_2 прав на керування транспортними засобами при вказаних обставинах недоцільно.
Доводи апеляції нічим не мотивовані.
Тому, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2010 року стосовно ОСОБА_2 – без зміни.
Судді: (підпис) С.Г.Дорчинець
(підпис) О.П.Марчук
(підпис) І.В.Стан
Копія вірно:
Суддя апеляційного суду С.Г.Дорчинець