Справа № 2-686/2010 року    

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

12 серпня 2010 року       Чорноморський  районний суд   Автономної Республіки Крим  

у складі: головуючого судді -        Єрохіної І.В.

                при секретарі          -        Приходько Н.Г.,

            розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в смт. Чорноморське цивільну за позовом прокурора Чорноморського району в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі, Головного управління Пенсійного фонду України в АРК, Пенсійного фонду України, Головного управління держказначейства України в АРК, Державного казначейства України  про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги ?ітям війни ”,    

ВСТАНОВИВ:

            Прокурор Чорноморського району АР Крим в інтересах звернувся до суду з позовом в інтересах малозабезпеченої особи ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної  допомоги «Дітям війни», мотивуючи  вимоги тим, що ОСОБА_1 підпадає під  категорію  «дитина війни»  в розумінні  Закону  України  ?ро соціальний  захист  дітей війни”  і має  право  на  пільги,  передбачені  цим Законом. Однак з вини відповідачів пільги в повному обсязі не виплачувалися. Просить суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Чорноморському районі здійснити нарахування та виплату недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період  з 01.01.2006 року по 30.06.2010 року в сумі 5683,60 грн., також покласти на відповідача судові витрати.

            Прокурор в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

            Представник Пенсійного фонду України, Пенсійного фонду України в АРК, Головного управління держказначейства України в судове засідання не з‘явилися, про час слухання справи були сповіщені належним чином.

Представник Пенсійного Фонду України в Чорноморському районі АР Крим, до судового засідання не з’явився, надав заперечення на позов, згідно до яких він позовні вимоги не визнав та зазначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Кошти Пенсійного фонду України не включені до складу Державного бюджету України, зазначив, що кошти на виплату спірної надбавки мають надходити з Державного бюджету України, а тому за рахунок бюджету Пенсійного Фонду України не можливо виплачувати надбавку. Пенсійний фонд України не несе відповідальність коштом свого бюджету по бюджетно-соціальним зобов’язанням Державного бюджету України. Крім того, згідно ухвали Конституційного Суду України № 27-у/2009 від 19.05.2009 року у частині третій статті 28 Закону України № 1058-1У «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування" встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, однак він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій він не застосовується. У законодавстві наявна прогалина щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком з огляду на застосування ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а так само відсутній механізм реалізації цього Закону. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, просить застосувати позовну давність щодо позовних вимог відповідно до ст. 257 ЦК України.

    Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується паспортом та тимчасовою довідкою (а.с.5-6,8). Вказані обставини не заперечуються представником пенсійного фонду.

          Статтею 6   Закону  України  ?ро соціальний захист дітей  війни”, було  визначено, що  дітям  війни  пенсії  або  щомісячне  довічне  грошове  утримання  чи  державна  соціальна допомога,  що  виплачується  замість  пенсії,  підвищуються на 30 %  мінімальної  пенсії  за  віком.

Верховна Рада України Законом України № 489-У від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/07 від 09.07.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно із ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, захисту підлягають права ОСОБА_1   з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Верховна Рада України Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» п. 41 розділу П викладена в новій редакції стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» п. 41.

Згідно із ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, захисту підлягають права ОСОБА_1  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України ?ро виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При розгляді справи ?ечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату набавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміні в законодавство.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні та положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно - правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність, слід мати на увазі, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань. Тобто, посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов’язків, не повинні прийматися до уваги.

Тому доводи  про відсутність фінансових можливостей держави для виплати спірної надбавки до пенсії суд не приймає до уваги.

Оскільки правові положення, які передбачають виплату дітям війни надбавки у розмірі 30 % від мінімальної пенсії є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач, який має статус дитини війни, має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Згідно із ч.3 ст.22 Конституції України – не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийняття нових або внесення змін до чинних законів.

            Враховуючи те, що відповідно до п. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України у районах, містах та районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 року № 442/6730, передбачено, що призначають і виплачують пенсії управління Фонду в районах, містах, районах у містах, які є юридичними особами. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, органами, що призначають пенсії, є управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, то обов’язок, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки, слід покласти на управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АРК.            

            Таким чином, виходячи з  заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом може бути поновлено шляхом зобов’язання відповідача виконати  певні дії, а саме провести нарахування та відповідні виплати.

Відповідно до ст. 257 ЦК України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється трирічний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідач управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі просив застосувати позовну давність до позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом    19.07.2010 року, тобто з пропуском процесуального строку. Позивач не надав суду належних доказів факту пропуску звернення до суду за захистом порушеного права за цей період з поважних причин, чим не виконала вимоги України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Суду таких доказів позивачкою не надано і при розгляді справи не встановлено.  

Крім того, відповідно до постанови Чорноморського районного суду АР Крим від 25.06.2009 року зобов’язано УПФУ в Чорноморському районі АРК виплатити ОСОБА_1, як дитині війни державну соціальну допомогу за період з травня 2008 року по березень 2009 року.

У зв'язку з цим, суд вважає за можливе прийняти до судового розгляду зазначені позовні вимоги лише за період  з 19.07.2007 року по квітень 2008 року, з квітня 2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

            Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави. Згідно з п. 7 ст. 4 Декрету КМ України від 21.01.1993 року «Про державне мито» органи соціального забезпечення  звільнені від сплати державного мита  за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій, тому судові витрати по судовому збору слід віднести за рахунок держави, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід також віднести за рахунок держави ,

 керуючись ст.ст. 11,15,60,213-215,218 ЦПК України, суд        

В И Р І Ш И В:

           Позов задовольнити частково .

           Зобов’язати  Управління  Пенсійного  фонду  України в Чорноморському районі АР Крим здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення пенсії ОСОБА_1 передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період часу  з 19.07.2007 року по квітень 2008 року, з квітня 2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року за рахунок коштів Державного Бюджету України.

          В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

    Витрати по сплати судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на рахунок держави.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом 10 днів.

              Суддя:                                                                                         І.В. Єрохіна