Справа № 1-п-180/10р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Тельнікової І.Г.
при секретарі – Семенець Н.В.
з участю прокурора – Клюшніченка Д.Ю.
адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання слідчого СВ ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про закриття кримінальної справи за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мартинівка Канівського району Черкаської області, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого будівельником в НВФ “Урожай”, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1( п/б ), раніше не судимого,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Мартинівка Канівського району Черкаської області, з вищою освітою, одруженого, працюючого заступником начальника групи ДССЗ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, внаслідок акту амністії,
В С Т А Н О В И В :
Мешканець Черкаської області, ОСОБА_2 06 липня 2008 року, приблизно о 10 годині за попередньою змовою з мешканцем м. Одеси, ОСОБА_3, знаходячись біля станції метро “Нивки” по АДРЕСА_4 із погрозою застосування насильства та застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, примусили ОСОБА_4 до виконання цивільно-правових зобов’язань, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_2, протягом часу з червня по серпень 2007 року, виконував будівельні роботи в приватному будинку по АДРЕСА_3, під керівництвом ОСОБА_4, який був за виконроба, та з яким він уклав усний договір про оплату виконаних робіт за 1550 доларів США.
Проте, після виконання ОСОБА_5 обумовлених з ОСОБА_4 робіт, останній передав ОСОБА_2 2000 гривень, а решту зобов’язався надати через місяць. Не виконуючи належним чином зобов’язання сплати коштів, ОСОБА_4 на неодноразові прохання та вимоги ОСОБА_2, електронними переказами передав ОСОБА_2 27.08.2007 року 300 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 27.08.2007 року становить 1515 гривень та 15 жовтня 2007 року 1500 гривень після чого виконувати зазначені зобов’язання перестав та почав уникати зустрічей і спілкування з ОСОБА_2
Після цього, ОСОБА_2 06 липня 2008 року, приблизно о 08 годині, знаходячись по АДРЕСА_4 вступив з ОСОБА_3 у злочинну змову, спрямовану на примушування ОСОБА_4 до передачі йому боргу в сумі 600 доларів США за виконані роботи.
Реалізуючи свій злочинний задум, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дізнавшись про зустріч ОСОБА_4 із ОСОБА_6 06 липня 2008 року, о 10 годині по вище вказаній адресі, прибули до зазначеного місця, де стали чекати на нього.
ОСОБА_4 06 липня 2008 року, приблизно 0 10 годині на власному автомобілі ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_1, також прибув до зазначеного місця, вийшов з автомобіля та пішов ходою до ОСОБА_6 Проте, побачивши ОСОБА_2, ОСОБА_4 різко почав тікати від нього до свого автомобіля, сів до його салону та намагався зрушити з місця. В цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підбігли до автомобіля ОСОБА_4, де ОСОБА_2 став на напрямку його руху, а ОСОБА_3 намагався відчинити двері автомобіля, щоб зупинити ОСОБА_4, та після кількох невдалих спроб, ліктем вдарив у скло двері водія автомобіля, розбивши його, після чого витягнув ключі з замку запалення, відчинив двері та руками витягнув з салону автомобіля ОСОБА_4, чим застосував до нього насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, завдавши йому фізичного болю.
Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поставили ОСОБА_4 вимогу терміново віддати борг перед ОСОБА_2 в сумі 600 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 06 липня 2008 року складає 2909 гривень та у випадку відмови пригрозили застосуванням до нього насильства.
ОСОБА_4 сприйнявши агресивні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх погрози як реальну можливість застосування до нього насильства, запропонував закласти дві золоті каблучки, які були закладені на нього до ломбарду, щоб отримані кошти віддати ОСОБА_2, проте зрозумівши, що виручених грошей не вистачить, запропонував дати йому можливість протягом 3 годин привезти та віддати ОСОБА_2 борг в сумі 600 доларів США.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на пропозицію ОСОБА_4 погодились, та як запоруку повернення ним боргу, залишили в себе його дві золоті каблучки та портмане з особистими документами ОСОБА_4, після чого ОСОБА_4 домовився, що прибуде до АДРЕСА_5, де поверне борг ОСОБА_2 та пішов.
Цього ж дня, приблизно о 14 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 прибув у зазначене місце, де на нього чекали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та під час передачі їм 600 доларів США, останні були затримані співробітниками УБОЗ ГУМВС України в м. Києві.
Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 355 КК України.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю визнали пред’явлене їм обвинувачення, звернулися із заявою про застосування до них Закону України “Про амністію”.
В поданні ставиться питання про закриття кримінальної справи і звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України “Про амністію” від 12.12.2008 року, про що обвинувачені клопотали у письмовій заяві, посилаючись на те, що в них на утриманні перебувають їхні неповнолітні діти, що підтверджується свідоцтвами про народження.
В суді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали заяву про застосування амністії, просили задовольнити подання слідчого.
У судовому засіданні прокурор підтримав подання про застосування до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 року, посилаючись на те, що вчинений злочин є злочином середньої тяжкості, вчинений до дня набрання чинності цим законом, обвинувачені мають на утриманні неповнолітніх дітей.
Вислухавши обвинувачених, думку прокурора, який вважає, що клопотання підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи, суд вважає подання обґрунтованим.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочину, який є злочином середньої тяжкості, вчинили його до дня опублікування акту амністії. ОСОБА_3 має на утриманні неповнолітню дитину – сина ОСОБА_7, 2005 року народження. ОСОБА_2 має на утриманні двох неповнолітніх дітей – сина ОСОБА_8, 1995 року народження та дочку ОСОБА_9, 2001 року народження, відносно яких вони не позбавлені батьківських прав.
Підстав, що перешкоджають застосуванню Закону України “Про амністію” щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 немає.
Вищенаведене свідчить про можливість застосування ст.1 п.”в” Закону України “Про амністію” від 12.12.2008 р., що передбачає закриття справи і звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ст. 6 КПК України, ст. 1 п.”в” Закону України “Про амністію” від 12.12.2008 року, суд
П О С Т А Н О В И В :
Звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 355 КК України закрити.
Цивільний позов ОСОБА_4 залишити без розгляду, роз’яснивши йому право звернення до суду у порядку цивільного судочинства.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва в 7-денний строк через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя: