Справа №2- 4610/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 серпня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючої – судді Писанець Н.В.
при секретарі – Яцина Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області про перерахунок та виплату пенсії вдові учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , інваліда третьої групи,
ВСТАНОВИВ:
14 червня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Красноармійську Донецької області про перерахунок та виплату пенсії вдові учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , інваліда третьої групи ,зазначивши, що вона є вдовою інваліда 1 групи по ЧАЕС , смерть якого настала від захворювань, пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , знаходиться на обліку у відповідача,та має право відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на отримання щомісячну компенсацію сім’ї за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії , передбаченої законодавством України.
Позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок та виплату компенсації у розмірі, передбаченому законом , але відповідач відмовив позивачу у перерахунку та виплаті пенсії. Позивач просить визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області по відмові позичу провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_3 доплату до пенсії відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» противоправними,зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області провести перерахунок та сплатити позивачу доплату до пенсії , як вдові інваліда 1 групи по ЧАЕС з 01 лютого 2009 р. відповідно до діючого законодавства у відповідності зі ст.ст. 13,52 ,67,71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до ст.ст.37,45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».Позивач просить розглянути справу у її відсутність (а.с. 30).
Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області позовні вимоги не визнав , вказавши , що порядок обчислення компенсації сем»ям за втрату годувальника внаслідок ЧАЕС , як вдові учасника ліквідації аварії на ЧАЕС- інваліда 1 групи, на підставі ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Кабінетом Міністрів України, а саме постановою КМУ № 530 від 28.05.2008 р., відповідно до якої щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок ЧАЄС не може бути нижчою від 10 % прожиткового мінімуму ,встановленого для осіб, які втратили працездатність. Ст. 28 ч.3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заборонено застосовувати мінімальний розмір пенсій для визначення розмірів пенсій , призначених відповідно до ст..ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вимоги позивача щодо перерахування компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок ЧАЕС вважає незаконними, просить суд відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з»ясувавши обставини справи та дослідивши докази по справі у їх сукупності справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є вдовою інваліда 1 групи по ЧАЕС , смерть якого настала від захворювань , пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , знаходиться на обліку у відповідача,та має право на отримання 50% розміру пенсії , яка повинна б бути призначена чоловіку у відповідності до ст.ст. 50,52,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на отримання щомісячної компенсації сім’ї за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії , передбаченої законодавством України (а.с.25,26,36,37 ).
Позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок та виплату щомісячної компенсації сім’ї за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі , встановленому ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,але відповідач відмовив позивачу у перерахунку та виплаті компенсації (а.с.10,11).
В судовому засіданні встановлено, що на підставі Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено пенсію, розмір якої відповідач визначив згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1, виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії.
Суд вважає, що вказані дії відповідача є протиправними з таких підстав.
Відповідно до ч.1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на частину п’яту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту Міністрів України не означає, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими частиною першою статті 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно- правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
На підставі викладеного, суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р., згідно статті 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вважає, що рішення відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті основної пенсії позивачу в розмірі встановленому Законом з моменту її звернення з заявою про перерахунок пенсії є противоправним.
Статтею 52 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». встановлена щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто поряд з основним розміром пенсії за втратою годувальника, встановленим статтею 54 Закону, додаткового виплачується вказана компенсація в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому статтею 53 Закону визначено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок щомісячної компенсацію сім’ї за втрату годувальника (а.с. 10).
На підставі ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » суд приходить до висновку , що оскільки позивач звернувся з заявою про перерахунок компенсації, то перерахунок компенсації сім’ї за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідач з 01.02.2009 р. повинен був нараховувати та сплачувати позивачу щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 52 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Тому, рішення відповідача про відмові в перерахунку та виплаті позивачу щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 52 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є противоправними..
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що у 2009 р. відсутній будь-який нормативний акт, на підставі яких вимоги позивача на 2009 р. могли би бути задоволені , т.я. виплата позивачу сум у 2009 р. провадиться у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р.і №654 від 16.07.2008 р., оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту Міністрів України не означає, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» якщо внаслідок перерахунку пенсії її розмір зменшується пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі
З урахуванням того , що станом на 01 лютого 2009 р. щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи повинна бути нарахована в розмірі, визначеному ст.ст. 52 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд приходить до висновку, що з 01.02.2009 р. відповідач повинен нараховувати позивачу щомісячну компенсацію сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, визначеному ст.ст. 52 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 КАС України,суд
ВИРІШИВ:
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області по відмові ОСОБА_1 провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_3 доплату до пенсії відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» противоправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську Донецької області провести перерахунок та сплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії , як вдові інваліда 1 групи по ЧАЕС з 01 лютого 2009 р. відповідно до діючого законодавства у відповідності зі ст.ст. 13,52 ,67,71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до ст.ст.37,45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: