Справа № 2-2270/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого – судді Писанець Н.В.
при секретарі – Яцина Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору позики, стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И В :
07.04.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.05.2009 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу – ОСОБА_2 в борг гроші в сумі 47 131,00 грн., зобов’язавшись повернути їх до 05.06.2010 року, про що ОСОБА_2 написала розписку. Зазначив, що ОСОБА_2 працювала на той час на посаді завідуючої магазином «Обжора+», що розташований на пр.Шахтобудівників, 23 м. Красноармійська, власником якого є позивач. Сам договір нотаріально не оформляли, а уклали його у простий письмовій формі у вигляді розписки. Під час передачі коштів були присутні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Гроші, як пояснювала відповідачка ОСОБА_2, були потрібні їй з чоловіком для сімейних витрат, та їх поверненням вони будуть займатись спільно, шляхом оформлення кредиту на відповідача ОСОБА_3 у банківський установі. Станом на 05.06.2009р., борг не був повернутий відповідачкою, у зв»язку з чим, 05.06.2009р. ОСОБА_2 була написана нова розписка з датою повернення грошей 01.09.2009р., а також розписка на суму 4700 грн. як відсотки за користування грішми. Останні розписки були написані відповідачкою ОСОБА_2 також у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Попередню розписку від 05.05.2009р. ОСОБА_2 порвала у їх присутності. Зазначає, що наприкінці травня 2009р. у магазині, де працювала відповідачка ОСОБА_2 було виявлено недостачу грошей у касі, яку визнала відповідачка ОСОБА_2 та обіцяла повернути. У зв»язку з виявленою недостачею, у червні 2009р. відповідачку було звільнено. Станом на 01.09.2009р., борг за розписками від 05.06.2009р. не був повернутий, але відповідачі запевняли, що у скорому часі обов»язково виконають зобов»язання. Наприкінці 2009р., відповідачі відмовились повертати гроші та пригрозили кримінальною відповідальністю за подальші наполягання на їх поверненні. Постановою Красноармійського ГО ГУМВД України в Донецькій області від 02.12.2009р. за зверненням ОСОБА_2 було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно позивача. Таким чином, позивач просить суд визнати дійсним договір позики, укладений 05.06.2009р., стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за двома розписками 51 831,00 грн., стягнути солідарно з відповідачів пеню у розмірі 1036,62 грн., стягнути солідарно з відповідачів відсотки за користування грошима у сумі 4499,46 грн., стягнути солідарно з відповідачів індексацію на суму заборгованості 3954,71 грн., стягнути солідарно з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., а також відшкодувати понесені судові витрати у сумі 783,22 грн., в тому числі й витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача, що діє за дорученням, підтримав позовні вимоги у зазначеномувище обсягу. Надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Вважає, що стягнення за договором позики підлягає у солідарному порядку з відповідачів, оскільки ОСОБА_2 займала гроші для потреб її сім»ї, з відому чоловіка ОСОБА_3, який обіцяв прийняти участь у їх поверненні, шляхом оформлення кредиту у банківський установі. Зазначив, що відповідачі до теперішнього часу не повернули суму боргу, не визнають його і всіляко уникають зустрічей з ним та розмов на тему повернення суми боргу.
Відповідач ОСОБА_2, присутня у судовому засіданні, позовні вимоги не визнала у повному обсягу, пояснивши, що дійсно працювала завідуючою магазином «Обжора+», що розташований на пр.Шахтобудівників, 23 м. Красноармійська, власником якого є позивач. Станом на травень 2009р., у магазині, де вона працювала, було виявлено недостачу грошей у касі у сумі 47 131,00 грн. Ніяких грошей в борг 05.05.2009р. вона не брала у ОСОБА_1, написала дві розписки від 05.06.2009р. під примусом позивача та його дружини ОСОБА_6 у приміщенні магазину. Як на завідуючу магазином, на неї поклали відповідальність за встановлену недостачу. У зв»язку з незаконними, на її думку, діями позивача, вона звернулась до міліції з заявою про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, однак, постановою від 02.12.2009р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно позивача. У травні – червні 2009 року їй та її чоловіку не потрібна була така велика сума грошей, вона не займала їх у позивача, тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсягу.
Відповідач ОСОБА_3, присутній у судовому засіданні, позовні вимоги також не визнав у повному обсягу, пояснивши, що його дружина – ОСОБА_2 – у 2009 році працювала завідуючою магазином «Обжора+», що розташований на пр.Шахтобудівників, 23 м. Красноармійська, власником якого є позивач. Йому стало відомо зі слів дружини, що ОСОБА_1 примусив її написати у червні 2009 року дві розписки про нібито здійснену у нього позику у сумі 47 131,00 грн. та на суму 4700,00 грн. також він знає, що дружина зверталась до органів міліції з заявою про незаконні на його думку дії ОСОБА_1, однак, постановою від 02.12.2009р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно позивача. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсягу.
Представник відповідачів, у судовому засіданні, що діє за дорученням, підтримав позицію відповідачів. Вважає, позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не доведений факт передачі грошей ОСОБА_2, а розписка написана нею під примусом позивача.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.
Позивачем надана розписка про отримання ОСОБА_2 05.06.2009 року у борг 47131,00 грн., із зобов»язанням сплатити суму боргу до 01.09.2009 року (а.с.19). Також позивачем надана розписка про отримання ОСОБА_2 у борг 4700,00 грн., із зобов»язанням сплатити суму боргу до 01.09.2009 року (а.с.18).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такі самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були предані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Оскільки, умови договору позики, визначені в розписках, не виконуються, відповідачі, до звернення ОСОБА_1 за судовим захистом, не оспорювали факт складання розписок ОСОБА_2 власноручно, не порушували питання у відповідних органах з приводу видачі розписок, оформлених неналежним чином, в результаті обману і т.п., то позивач має право звернутися за судовим захистом своїх інтересів.
Постановою Красноармійського ГО ГУМВД України в Донецькій області від 02.12.2009р. за зверненням ОСОБА_2 про її переслідування позивачем з метою витребування грошей, було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно позивача ОСОБА_1
За поясненнями, наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_4, встановлено, що остання знайома з ОСОБА_2 у за»язку із роботою у магазині «Обжора+», підтримувала з нею дружні відносини. Дійсно у її присутності, а також у присутності свідка ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, 05.05.2009р. ОСОБА_2 була написана розписка про отримання в борг грошових коштів в сумі 47 131,00 грн., які були передані ОСОБА_2 у їх присутності ОСОБА_1 У подальшому, ОСОБА_2 була написана інша розписка від 05.06.2009р. про отримання нею грошових коштів у розмірі 47 131,00 грн., а попередня від 05.05.2009р. – знищена ОСОБА_2, а також написана ще одна розписка від 05.06.2009р. про отримання 4700,00 грн., як процентів за користування грошима ОСОБА_1 Свідок доповнила, що ОСОБА_2 писала розписки добровільно, без примусу. Гроші, які вона займала у ОСОБА_1 були їй потрібні на сімейні потреби, які саме свідку не відомо.
За поясненнями, наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_5, встановлено, що остання знайома з ОСОБА_2 у за»язку із роботою у магазині «Обжора+», підтримувала з нею дружні відносини. Дійсно у її присутності, а також у присутності свідка ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, 05.05.2009р. ОСОБА_2 була написана розписка про отримання в борг грошових коштів в сумі 47 131,00 грн., які були передані ОСОБА_2 у їх присутності ОСОБА_1 У подальшому, ОСОБА_2 була написана інша розписка від 05.06.2009р. про отримання нею грошових коштів у розмірі 47 131,00 грн., а попередня від 05.05.2009р. – знищена ОСОБА_2, а також написана ще одна розписка від 05.06.2009р. про отримання 4700,00 грн., як процентів за користування грошима ОСОБА_1 Свідок доповнила, що ОСОБА_2 писала розписки добровільно, без примусу. Гроші, які вона займала у ОСОБА_1 були їй потрібні на сімейні потреби, які саме свідку не відомо.
За поясненнями свідка ОСОБА_6, наданими у судовому засіданні, вона є дружиною позивача ОСОБА_1 та співвласницею магазинів «Обжора+». У одному з них, а саме - «Обжора+», що розташований на пр.Шахтобудівників, 23 м. Красноармійська, завідуючою працювала відповідач ОСОБА_2 З нею у свідка склались дружні професійні відносини, у зв»язку з чим, на звернення до них з чоловіком ОСОБА_2 з проханням зайняти грошові кошти у сумі 48000,00 грн. у травні 2009р., вони погодились. Оскільки зі слів самої ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_3 працює на шахті та має постійний великий заробіток, вони взмозі повернути борг у короткий термін, встановлений за домовленістю між ними. В приміщенні магазину «Обжора+» 05.05.2009р., у присутності робітників магазину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_2 було передано не 48000,00 грн., а 47 131,00 грн., у зв»язку із наявністю саме такої суми у них з чоловіком на момент здійснення позики. ОСОБА_2 була написана розписка про отримання цієї суми та визначена дата повернення боргу – 05.06.2009р. Через деякій час, наприкінці травня 2009р., у магазині «Обжора+», де працювала відповідачка, було виявлено недостачу грошових коштів та встановлено провину у цьому ОСОБА_2 У зв»язку з цими обставинами, у подальшому її було звільнено. Недостачу коштів ОСОБА_2 визнала та обіцяла повернути добровільно, однак у подальшому відмовилась від зобов»язання, у зв»язку з чим, вона - ОСОБА_6- була вимушена звернутись до Красноармійського ГО ГУМВД України в Донецькій області з заявою про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності. Однак постановою від 11.12.2009р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 Станом на 05.06.2009р. грошові кошти, передані ОСОБА_2 згідно її розписки від 05.05.2009р. у сумі 47 131,00 грн., повернути не були, у зв»язку з чим, 05.06.2009р. у приміщенні магазину «Обжора+» у присутності тих самих свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 була написана нова розписка про отримання грошових коштів у сумі 47 131,00 грн., а також розписка про отримання нею 4700,00 грн. як процентів за користування грішми. Встановлено нову дату повернення грошей – 01.09.2009р. Неможливість вчасно повернути гроші ОСОБА_2 пояснювала відмовою банківських установ у видачі кредиту її чоловіку. Після звільнення ОСОБА_2 за виявлену недостачу у магазині, вона продовжувала підтримувати відносини з ОСОБА_1 та нею – ОСОБА_6, розповідала про їх з чоловіком спроби оформити кредит у банківських установах та повернути борг. Але у вересні 2009 року відповідачі перервали усілякі спроби повернути їм гроші та відмовились від своїх обов»язків, пригрозили кримінальною відповідальністю за подальші наполягання на їх поверненні. ОСОБА_2 також звернулась до Красноармійського ГО ГУМВД України в Донецькій області з заявою про притягнення її чоловіка ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, та постановою від 02.12.2009р. за зверненням ОСОБА_2 було відмовлено у порушенні кримінальної справи. До теперішнього часу ОСОБА_2 не повернула борг.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає позицію відповідачів у невизнанні позову та відмову у його добровільному погашенні спробою уникнути обов»язку сплати боргу. Протягом 2009 – та до 07.04.2010р.- моменту звернення ОСОБА_1 з позовом, було достатньо часу для оспорювання укладених договорів позики та визнання їх фіктивними, але цього зроблено не було, а також така позовна вимога не ставилась ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час розгляду цієї справи.
Стосовно вимоги позивача щодо солідарного стягнення суми боргу з відповідачів, суд виходить з наступного. Відповідно до вимог ст.65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного, побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.
Судом встановлено, та ці обставини підтверджуються поясненнями свідків, що під час укладання договору позики, ОСОБА_2, її чоловіку ОСОБА_3 було відомо про наміри дружини отримати у борг 47 131,00 грн. Навіть враховуючи позицію відповідачів щодо невизнання позову та взагалі факту передачі грошей у борг, ОСОБА_3 було відомо з моменту складання його дружиною ОСОБА_2 розписок від 05.06.2009р., та подальших вимог позивача щодо повернення зазначених у розписках сум, але навіть за таких обставин, до суду ОСОБА_3 з вимогою про визнання недійсним договорів позики, укладених його дружиною, не звертався.
Таким чином, судовим розглядом встановлений факт неналежного виконання відповідачами грошового зобов"язання.
Відповідно до ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов"язання з нього підлягає стягненню сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, із врахуванням тієї обставини, що інший розмір % не був встановлений сторонами в договорі.
Отже, з часу закінчення строку, протягом якого мали були б виконані грошові зобов"язання, до дня звернення позивача до суду сплинуло 8 місяців за розписками від 05.06.2009 року, що складає час прострочення зобов"язання за договором позики. Обчислення 3% річних, що підлягають стягненню з відповідачів здійснюється за наступною формулою :
51831,00 грн.(47131,00+4700,00) х 12 міс. х 3% = 129,58 х 8 = 1036,62 грн .
Обчислення інфляційної складової здійснюється наступним чином:
- сума боргу станом на 07.04.2010 року за розписками від 05.06.2009 року становить – 51831,00 грн. З врахуванням індексу споживчих цін за період невиплати боргу ( облікова ставка НБУ індексу інфляції становить - червень 2009 року – серпень 2009р. = 11%; вересень 2009р. – квітень 2010р.= 10,25%), сума процентів за користування коштами становить – 51831,00 х 11% / 366х68 = 1059,28 грн. + 51831,00х10,25% / 366х237 = 0,18 . а загалом = 4499,46 грн.
Розрахунок індексації суми заборгованості:
Інфляційні відсотки за час прострочки, що підлягають стягненню з відповідачів, визначаються шляхом складання місячних індексів за період з 05.06.2009р. по 07.04.2009р. включно, множення їх на суму боргу та діленню на 100 = 3954,71 грн.
Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Роз»яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року « Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» пов»язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв»язків позивачів, зменшення їх суспільної активності, потребують від них додаткових зусиль для організації життя.
Суд вважає, що діями відповідачів позивачу спричинені моральні страждання, пов’язанні із відчуттям втрати гідності та самоповаги у зв»язку з тривалим неповерненням суми боргу та невизнанням його взагалі. На підставі чого, у позивача погіршився налагоджений уклад життя та життєвих зв»язків, нормалізація яких вимагає додаткових зусиль, він почував себе морально пригнічено та така ситуація є прямим наслідком дій відповідачів у добровільному неповерненні боргу та невизнанням його.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину душевних страждань позивача, і відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості, частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та стягує на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн.
Стосовно відшкодування позивачу понесених судових витрат, які складаються з оплати правової допомоги адвоката, суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.84 ЦПК України, витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони. Будь-яка матеріальна вимога щодо оплати праці адвоката має бути аргументованою та виходити з обґрунтованості вартості послуг правового характеру, наданих адвокатом. По даній справі, позивач обґрунтовує розмір заявлених вимог – 2000 грн.- вартістю послуг юриста , які відобразились у: наданні консультацій, складанні позовної заяви, представництва його інтересів у суді 1-ї інстанції. Також, розмір вартості послуг адвоката підтверджений наявними у матеріалах справи угодами та довідками про сплату позивачем на користь адвоката чергового внеску, а усього на суму – 2 000 грн., яка й підлягає стягненню з відповідачів солідарно.
Виходячи з наведеного на користь позивача також необхідно стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 663,22 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.5-8).
На підставі ст.ст. 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. 65 Сімейного кодексу України, Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року « Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору позики, стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в сумі 51 831,00 (п»ятдесят одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 00 коп.;
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 1036,62 (одна тисяча тридцять шість) грн. 62 коп.;
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відсотки за користування коштами в сумі 4499,46 (чотири тисячі чотириста дев»яносто дев»ять) грн. 46 коп.;
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 індексацію на суму заборгованості в сумі 3954,71 (три тисячі дев»ятьсот п»ятдесят чотири) грн. 71 коп.;
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000,00 (три тисячі) грн. 00 коп.;
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу сумі 2 000,00 (дві тисячі) грн. 00 коп. та судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 663,22 (шістсот шістдесят три) грн. 22 коп., та 120,00 (сто двадцять ) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі протягом десяти днів, з дня проголошення рішення, апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: