Справа № 2-2815/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд
у складі: головуючого-судді Писанець Н.В.
при секретарі Яцина Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Донуглепоставка» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1, звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ТОВ «Донуглепоставка» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що з 27.10.2009р. по 15.02.2010р. він працював в ТОВ «Донуглепоставка» підземним електрослюсарем 5 розряду. Даний факт підтверджується записами в його трудовій книжці під №.№ 28-29. Увесь вищевказаний період, за місцем його роботи, виплата заробітної плати здійснювалася не в повному обсязі, і заборгованість відповідача перед ним по заробітній платі станом на день звільнення склала, на думку позивача, 2434,75грн. Обгрунтовує свої вимоги встановленою під час укладення з ним договору при прийнятті на роботу тарифної ставки – 31,06 грн. за 1 час праці. Його робоча зміна триває 6 годин, що відповідно складає 31,06*6= 186,36 грн. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає на думку позивача, з урахуванням наведеного ним розрахунку – 8294,98 грн. Також, діями вважає, що діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 10000 грн. Таким чином, просить суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 2434,75 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 8294,98 грн. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсягу.
Представник відповідача, присутній у судовому засіданні, позовні вимоги визнав частково, а саме – підтверджує, що дійсно при прийнятті на роботу ОСОБА_1, була встановлена тарифна ставка в розмірі 31,06 грн. за одну робочу зміну. Позивач працював 6 годин за одну зміну. Згідно положень колективного договору, укладеного між власником та трудовим колективом, при визначенні розміру заробітної плати повинен враховуватись коефіцієнт трудової участі, якій визначається трудовим колективом в кінці поточного робочого місяця та не був врахований позивачем при підготовці позову. Розмір заробітної плати позивачу підраховується у автоматичному режимі і, внаслідок технічної помилки, дійсно має місце невірний її розрахунок. Визнає позовні вимоги у частині заборгованості по заробітній платі у сумі 67,98 грн., від якої повинні бути зроблені утримання у вигляді налогів та зборів та остаточна сума, що підлягає на думку представника відповідача до сплати – 58,98 грн. Позовні вимоги у частині стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку визнає також частково, а саме – датою звільнення позивача є 15.02.2010р., остаточний розрахунок з ним проводився 06.04.2010р., затримка склала 34 дні, що в цілому складає – 7528,62 грн., але від цієї суми повинні бути зроблені утримання у вигляді налогів та зборів, та остаточна сума, що підлягає на думку представника відповідача до сплати – 6531,83 грн. Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди представник відповідача не визнав у повному обсягу, оскільки вважає, що діями підприємства не спричинена така шкода позивачу, оскільки останній одразу після звільнення працевлаштувався та мав постійний доход, а також не довів перед судом спричиненої йому моральної шкоди. В підтвердження своїх стверджень, представник відповідача надав суду письмові заперечення та письмові докази.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів . Відповідач в порушення положень ст. 115 КЗпІІ, проводив виплату заробітної плати не в повному обсязі.
При звільненні з Підприємства з ним не був проведений повний розрахунок, хоча законодавством про працю передбачений чіткий порядок розрахунку при звільненні. Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться вдень звільнення.
Згідно ст. 117 КЗпП України у випадку невиплати з вини власника або уповноваженого нам органа належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України при відсутності суперечки про їхній розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за увесь час затримка по день фактичного розрахунку.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював з 27.10.2009р. по 15.02.2010р. в ТОВ «Донуглепоставка» підземним електрослюсарем 5 розряду. Даний факт підтверджується записами в його трудовій книжці під №.№ 28-29 (а.с. 16). Був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України згідно наказу від 16.02.2010р. № 23-к.
Заборгованість, згідно довідки (а.с.7) по заробітній платі складала: 7898,26 грн., яку було погашено 03.03.2010р. та 06.04.2010р., та цей факт не оспорюється сторонами.
Позивачем зазначається про невірне нарахування йому заробітної плати, однак наведені ним обставини не знайшли свого підтвердження у повному обсягу в судовому засіданні.
Так, представником відповідача було надано та судом долучено до матеріалів справи положення про застосування КТУ при розподілі колективної заробітної плати в комплексних бригадах та робітників з почасовою оплатою праці, а також витяги з протоколів засідання робочої ради участку ПР- 4 від 31.10.2009р., 30.11.2009р., 30.12.2009р., 31.01.2010р., 28.02.2010р., згідно яких, КТУ ОСОБА_1 було встановлено у розмірі 0,7 лише у лютому 2010р., а КТУ - 0,9 йому було призначено за усі інші місяці його роботи у ТОВ «Донуглепоставка».
Дійсно, як встановлено в судовому засіданні, та ці обставини визнані відповідачем, під час роботи ОСОБА_1 у ТОВ «Догуглепоставка», мало місце невірне нарахування його заробітної плати внаслідок технічної помилки. Згідно проведеного розрахунку, що містяться у запереченнях на позов, недоплата по заробітній платі, у період з листопада 2009 року по лютий 2010 року, складає з урахуванням тарифної ставки, кількістю робочих днів, коефіцієнту трудової участі - 67,98 грн.
Посилання відповідача на здійснення відрахувань від вищевказаної суми на налоги та збори у ПФ, ФСС, ФЗ та ПДФО, та стягнення на рахунок позивача за такими обставинами 58,98 грн. суд вважає необґрунтованими, оскільки за рахунок держави відшкодуванню підлягають лише судові витрати, у передбачених законом випадках.
Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку, суд виходить з наступного.
Відповідно до «Порядку нарахування середньої заробітної плати», яке затверджене постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи.
Відповідно до наданих відомостів, середньоденна заробітна плата позивача складає 221,43 грн. (за період грудень 2009р. та січень 2010р. – 5035,23 грн .+ 4486,35 грн. = 9521,58 грн./ 43 роб. дні = 221,43 грн.). Таким чином за 34 дні затримки розрахунку підлягає стягненню 7528,62 грн. (34* 221,43).
Посилання відповідача на здійснення відрахувань від вищевказаної суми на налоги та збори у ПФ, ФСС, ФЗ та ПДФО, та стягнення на рахунок позивача за такими обставинами 6531,83 грн. суд вважає необґрунтованими, оскільки за рахунок держави відшкодуванню підлягають лише судові витрати, у передбачених законом випадках.
Стосовно вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 237-1 ч. 1 КЗпП України, працівникові проводиться відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, пов’язанні із відчуттям втрати гідності та самоповаги у момент крайньої потреби грошових коштів для лікування хворої дружини та неможливістю їх отримати від відповідача. У зв»язку з чим положення позивача зазнало суттєвих змін – за рівноцінною сумою грошових коштів, необхідних на операцію, він був вимушений звертатись до інших осіб, при цьому почував себе морально пригнічено, та така ситуація є прямим наслідком дій відповідача у добровільній невидачі належних позивачу грошових коштів.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину душевних страждань позивача, і виходячи з засад розумності та справедливості, частково задовільняє позовні вимоги ОСОБА_1 та стягує на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 115-117, 233, 234, Кодексу Законів про працю України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 10, 11, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Донуглепоставка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 67,98 (шістдесят сім) грн. 98 коп.
Стягнути з ТОВ «Донуглепоставка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку остаточного розрахунку у сумі 7528,62 (сім тисяч п»ятьсот двадцять вісім) грн. 62 коп.
Стягнути з ТОВ «Донуглепоставка» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000,00 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі протягом десяти днів, з дня проголошення рішення, апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: