Справа № 2-1633/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 серпня 2010 року м.Красноармійськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Писанець Н.В.
при секретарі Яцина Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири;
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири, посилаючись на наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна тітка позивачки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 За життя вона володіла квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. Після її смерті позивачка вважала себе єдиною спадкоємицею зазначеного вище майна, але дізналась, що договором дарування квартири за реєстр. № 2274 від 12.06.2009р., посвідченим приватним нотаріусом Коваленко О.В., квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 була подарована її тіткою ОСОБА_3 відповідачці по справі ОСОБА_2 Після чого, остання вивезла ОСОБА_3 до місця свого мешкання у Харківську область с. Солоницівка, де навмисно утримувала її під наглядом свого чоловіка та сина. Як було встановлено у подальшому, ОСОБА_3, втекла від ОСОБА_2 та повернулась до м.Красноармійська й неодноразово намагалась вжити заходів щодо скасування договору даріння, оскільки вважала, що ця угода була укладена нею під впливом насильства. Даний факт підтверджується, на думку позивача, неодноразовими зверненнями та скаргами ОСОБА_3 до Красноармійського МРВ УМВС України у Донецькій області. За результатами перевірки заяви ОСОБА_3, про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, її чоловіка ОСОБА_4 та їх сина ОСОБА_5, постановою оперуповноваженого СУР Красноармійського МРВ від 19.07.2009р. було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, яку у подальшому було скасовано постановою в.о. Красноармійського міжрайонного прокурора від 10.08.2009р. Після проведення додаткових перевірок, постановою оперуповноваженого СУР Красноармійського МРВ від 19.08.2009р. було знов відмовлено у порушенні кримінальної справи. Постановою заступника Красноармійського міжрайонного прокурора від 12.09.2009р. було знов скасовано постанову від 19.08.2009р., а матеріал направлено для проведення додаткової перевірки. Останньою постановою оперуповноваженого СУР Красноармійського МРВ від 22.09.2009р. було знов відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст.ст. 189,190 КК України. На підставі викладеного, позивач вважає, що померлою ОСОБА_3 було укладеного договір дарування квартири ОСОБА_2 під впливом насильства та такий договір підлягає визнанню його недійсним.
У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі та дала пояснення, аналогічні викладеним у позовної заяві.
Присутні у судовому засіданні представники позивачки, що діють за дорученням, також наполягали на задоволенні позовних вимог у зв»язку із вчиненням померлою ОСОБА_3 правочину під впливом насильства з боку ОСОБА_2 Просили врахувати той факт, що відповідачка не мала намір мешкати у квартирі ОСОБА_3, оскільки на теперішній час продає її.
Присутня у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та пояснила наступне. Навесні 2009 року вона займалась торгівлею на ринку м. Красноармійська, де познайомилась з ОСОБА_3 Остання пояснювала їй при неодноразових зустрічах на ринку, що має однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та мешкає у ній одна, єдина рідна племінниця – позивачка по справі - нею не піклується, та в силу свого похилого віку їй тяжко себе обслуговувати. Відповідач почала надавати допомогу ОСОБА_3 продуктами харчування, навідувати її дома. ОСОБА_3 повідомила їй, що залишила заповіт на ім»я своєї племінниці – ОСОБА_1- але вона не піклується нею, допомогу ніяку не надає, тому вона – ОСОБА_3- бажає скасувати цей заповіт й оформити право власності на квартиру на ОСОБА_2 Остання погодилась на це та запропонувала ОСОБА_3 переїхати жити до неї до Харківської області Дергачівський район, с. Солоницівка вул. Некрасова, 3. У червні 2009 року вони разом з ОСОБА_3 прийшли до нотаріуса Коваленко О.В., яка посвідчила договір дарування квартири на користь відповідача. Після чого, ОСОБА_3 була знята з реєстрації за місцем свого мешкання у м. Красноармійську та прописана вдома у відповідачки за адресою: АДРЕСА_2. Деякій час вона мешкала з відповідачкою, була доглянута нею та членами її родини, а у липні 2009р. ОСОБА_3 забажала повернутись до дому у м. Красноармійськ, й у той час, поки з сім»ї відповідачки нікого не було вдома, ОСОБА_3 покинула приміщення й поїхала. Тривалий час після того, до самої смерті ОСОБА_3 вони не підтримували відносини, оскільки відповідач не бажала нав»язувати їй свою увагу та допомогу. Зауважує, що в силу похилого віку, ОСОБА_3 інколи поводила себе неадекватно, фантазувала про події, які не відбувались насправді. Вважає скарги ОСОБА_3 про порушення кримінальної справи її фантазією, а позовні вимоги ОСОБА_1 спробою незаконно заволодіти її майном. У задоволенні позову просила відмовити.
Представник відповідача, присутній у судовому засіданні, також просив відмовити у задоволенні позову, мотивувавши недоведеністю нібито вчиненого відносно ОСОБА_3 насильства з боку ОСОБА_2, та просив суд врахувати наявні постанови оперуповноваженого СУР Красноармійського МРВ про відмову у порушенні кримінальної справи відносно відповідачки та членів її родини, а також перелік заповітів, складених та скасованих за життя ОСОБА_3, як доказ укладу життя померлої, яка користувалась таким чином безкоштовною допомогою людей, взамін обіцяючи право власності на свою квартиру.
За поясненнями ОСОБА_6, допитаної у судовому засіданні у якості свідка, вона була сусідкою померлої ОСОБА_3 У травні 2009р. остання повідомила їй, що познайомилась з якими-то людьми, які за нею доглядають і вона має намір подарувати їм свою квартиру. Також зауважила свідок, що укладання ОСОБА_3 з людьми угод щодо свого житла було постійним у її поведінці, вона таким чином отримувала додатковий дохід на своє існування.
За поясненнями ОСОБА_7, допитаної у судовому засіданні у якості свідка, вона була сусідкою померлої ОСОБА_3 Про обставини укладання договору дарування квартири їй нічого не відомо, а ОСОБА_3 вона знає давно та може її охарактеризувати як жінку зі странностями у поведінці. Вона могла нафантазувати події, які не відбувались насправді. Відповідачку ОСОБА_2 вона бачила за життя в квартирі ОСОБА_3
Аналогічні пояснення надали допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Допитаний у якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_10 пояснив, що працює юристом у юридичній фірмі «ОСОБА_10 та право». За зверненням ОСОБА_3 ним були складені численні скарги на адресу Красноармійського МРВ та Красноармійської прокуратури про незаконні дії ОСОБА_2 Під час бесіди з ОСОБА_3, вона поводила себе адекватно, викладала думки та події відповідно їх відбуття, логічно та послідовно.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників та свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідно до ст. 213 ч.3 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні .
Відповідно до вимог ст.ст. 4,10, 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування, одна сторона (дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному ) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до вимог ст. 231 ЦК України, правочин вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Судом встановлено, що спірна квартира, яка належала ОСОБА_3, розташована за адресою: АДРЕСА_1, була подарована нею ОСОБА_2 відповідно до договору дарування за реєстр. № 2274 від 12.06.2009р., посвідченим приватним нотаріусом Коваленко О.В.
Посилання позивачки та її представників на вчинення вищевказаного правочину ОСОБА_3 під впливом насильства з боку ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та спростовуються зібраними по справі та вивченими у судовому засіданні доказами.
Так, в судовому засіданні був вивчений відмовний матеріал за скаргами ОСОБА_3, згідно даних якого встановлено, що постановою оперуповноваженого СУР Красноармійського МРВ від 19.07.2009р. було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, яку у подальшому було скасовано постановою в.о. Красноармійського міжрайонного прокурора від 10.08.2009р. Після проведення додаткових перевірок, постановою оперуповноваженого СУР Красноармійського МРВ від 19.08.2009р. було знов відмовлено у порушенні кримінальної справи. Постановою заступника Красноармійського міжрайонного прокурора від 12.09.2009р. було знов скасовано постанову від 19.08.2009р., а матеріал направлено для проведення додаткової перевірки. Останньою постановою оперуповноваженого СУР Красноармійського МРВ від 22.09.2009р. було знов відмовлено у порушенні кримінальної справи за ст.ст. 189,190 КК України.
Також, в судовому засіданні вивчався перелік заповітів, посвідчених різними нотаріусами та скасованих за життя ОСОБА_3, який вважається судом як характеристика укладу життя померлої, яка користувалась безкоштовною допомогою людей, взамін обіцяючи право власності на свою квартиру.
Також про факт відсутності насильства з боку ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 свідчить її добровільне зняття з місця своєї останньої реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та взяття її на облік за адресою: за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчать матеріали вивчені в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.
Посилання представників позивача як на доказ, який у свою чергу не був наданий суду, на лист нотаріуса Коваленко О.В., яким вона нібито викликала ОСОБА_2 для скасування посвідченого нею договору дарування квартири, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. (п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»). Позивач та його представники не ставили вимогу про визнання неправомірними дій нотаріуса Коваленко О.В., у свою чергу у суду не виникло підозри щодо неправомірності дій нотаріуса, у зв»язку з чим витребування та вивчення таких доказів суд вважає недоцільним.
За життя, ОСОБА_3 не зверталась до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування своєї квартири, а за результатами її звернення до Красноармійського МРВ від 22.09.2009р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та членів її родини за ст.ст. 189,190 КК України.
Посилання позивача та її представників на п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9, якій роз»ясніє, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства, судам необхідно враховувати, що насильство має виражатись в незаконних, однак не обов»язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою – як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім»ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов»язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі – суд вважає недоведеним у судовому засіданні та обґрунтованим з боку позивача лише на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, у разі відмови у задоволені позову, судові витрати, понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 213ч.3 ЦПК України, 4, 10, 203, 231, 717 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», -
В И Р І Ш И В :
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі протягом десяти днів, з дня проголошення рішення, апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: