Справа № 2-671/10

У  Х  В  А  Л  А

Іменем  України

2  лютого  2010  року          Жмеринський   міськрайонний   суд   Вінницької   області

в  складі :         головуючого         –        судді   Верьовочнікова  В.М.

при  секретарі      –         Росовській  О.Ю.

із участю :    -  позивача  ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

-   представників відповідача ОСОБА_3,

-   представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та Чернятинської сільської ради Жмеринського району про оскарження рішення та визнання державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 14.05.2007 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору довічного утримання від 11.10.2002 року в частині 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного будинку.

В ході розгляду даної справи за наслідком факту смерті 11.10.2007 року позивача та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом померлого ОСОБА_6 ОСОБА_8, останньою 11.04.2008 року було подано до суду заяву про зміну та доповнення позовних вимог щодо визнання недійсним договору довічного утримання від 11.10.2002 року та визнання за нею права власності житловий будинок АДРЕСА_1.

По надходженню справи на новий судовий розгляд позивачка уточнили позовні вимоги, які визначили у вимозі визнання частково недійсним договору довічного утримання від 11.10.2002 року в частині 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 підтримали заявлені вимоги, пояснюючи недійсність вказаного договору на підставі того, що за оспорюваним правочином у власність відповідача було передано житловий будинок АДРЕСА_1, який являвся спільним майном подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_6 без отримання письмової згоди останнього, посилаючись на висновки проведених в даній цивільній справі та в іншій кримінальній справі висновки почеркознавчих експертиз від 25.07.2007 року №1516 та від 27.05.2008 року №331-п. просили задоволити позов.

Відповідач ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_2, який представляє інтереси відповідача, позов не визнали. Просили закрити провадження в даній справі з підстав наявності інших судових рішень про закриття провадження в справі внаслідок відмови від позову позивача ОСОБА_6, правонаступником якого є ОСОБА_8 щодо аналогічних позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що провадження в даній справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття справи у зв’язку, зокрема, з відмовою позивача від позову, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно ч.3 ст.206 ЦПК України у разі закриття провадження в справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет позову і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно змісту ст.37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони; усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.  

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно п.6 ч.1 ст.1219 ЦК України до складу спадщини не входять обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу

В судовому засіданні оглядом цивільних справ Жмеринського міськрайонного суду №2-734/2003 та №2-55/2004 встановлено, що позивач ОСОБА_6 до подачі позову 14.05.2007 року, на підставі якого було відкрито провадження в даній справі, двічі звертався до суду з позовом до ОСОБА_7 з вимогами визнання недійсним договору довічного утримання від 11.10.2002 року №2-1705, з підстав ненадання відповідачем належного догляду та допомоги позивачу та його дружині, а також внаслідок неотримання від нього та ненадання ним письмової згоди на відчуження спільно придбаного під час шлюбу будинку. Ухвалою Жмеринського міського суду від 04.11.2003 року було прийнято відмову позивача ОСОБА_6 від вказаних позовних вимог та закрито провадження в справі. Ухвалою Жмеринського міського суду від 21.01.2004 року закрито провадження в справі з підстав винесення Жмеринським міським судом ухвали від 04.11.2003 року по мору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав. Зазначені судові рішення у встановленому законом порядку набули законної сили на час чергового пред’явлення ОСОБА_6 позову до суду 14.05.2007 року.

З огляду на вказані обставини заявлені до відповідача ОСОБА_7 позивачкою ОСОБА_8, яка є спадкоємцем, а отже правонаступником померлого ОСОБА_6, та не змінені протягом усього часу розгляду справи вимоги щодо визнання частково недійсним договору довічного утримання в частині 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з підстав ненадання ОСОБА_6 згоди на відчуження належному йому та дружині ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності житлового будинку АДРЕСА_1 є аналогічними тим, що раніше були предметом судового провадження і щодо яких постановлені судові рішення, які вступили в законну силу.

При цьому суд не погоджується із твердженням представника позивача про те, що викладення ОСОБА_11 позовних вимог про визнання спірного договору довічного утримання в частині 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 становить інший предмет позову на відміну від раніше заявлених ОСОБА_6 вимог про визнання недійсним вказаного договору в цілому, оскільки предметом позову є спір щодо недійсності відповідного правочину, а вимога про визнання його частково недійсним в даному конкретному випадку є зменшенням обсягу заявлених вимог, а не зміною предмету позову.

Обставини аналогічності підстав заявлених позовних вимог визнані стороною позивачів, а тому доказуванню не потребують.

Обставини заявлення спору між тими ж самими сторонами визначаються пред’явленням позову до тієї ж самої особи відповідача ОСОБА_7 спадкоємцем і правонаступником первісного позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_8, яка має весь обсяг процесуальних прав та обов’язків відповідної сторони, і які не належать до визначеного законом обмеженого переліку прав та обов’язків, що не входять до спадщини.

При цьому суд керується нормами діючого законодавства з урахуванням пред’явлення ОСОБА_6 позову в даній справі 14.05.2007 року, тобто в період дії чинних Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачкою ОСОБА_8 повторно заявлено позов до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет позову і з тих самих підстав, що є неприпустимим

Враховуючи викладене, керуючись ст.1218, 1219 ЦК України, ст.37, п.2 ч.1 ст.205, ч.3 ст.206  ЦПК  України,  суд  –

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків її оскарження.

Заява про апеляційне оскарження ухвали може бути подана протягом п’яти днів з дня її проголошення; апеляційна скарга на ухвалу подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання останньої, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, до апеляційного суду  Вінницької  області  через  Жмеринський  міськрайонний  суд.

 С У Д Д Я