ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" серпня 2010 р. Справа № 2a-1024/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Скільський І.І.,
при секретарі Дякун М.М.,
за участю сторін:
представника позивача –Тирський В.В.,
представника відповідача –Білоченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Прокурора м.Яремча в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Яремче
до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-англійське підприємство „Ворохтянська лісова компанія”
про стягнення заборгованості в сумі 250650 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
18 березня 2010 року Прокурор м.Яремча в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Яремче звернувся з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-англійське підприємство „Ворохтянська лісова компанія” про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника в сумі 250650 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що відповідачем в порушення Закону України „Про систему оподаткування”, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України „Про плату за землю” допущено заборгованість перед бюджетом, яка виникла в зв`язку з несплатою орендної плати за землю в розмірі 250650 грн.
Прокурор в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову. Зазначила, що станом на 26.07.2010 року набуло законної сили рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № з-9/72 від 29.06.2010 року за позовом ТОВ СП „Ворохтянська лісова компанія” до Ворохтянської селищної ради про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 04.05.2005 року, укладеного між Ворохтянською селищною радою та ТОВ Спільне українсько-англійське підприємство „Ворохтянська лісова компанія” з дати його укладення з підстав його невідповідності вимогам закону, оскільки договір не пройшов державної реєстрації та в ньому відсутні істотні умови договору оренди землі. Крім цього пояснила, що, як вбачається із рішення Господарського суду, Договір оренди земельної ділянки від 04.05.2005 року не містить істотних умов, визначених законом як обов`язкові для договорів даного виду, не пройшов державної реєстрації, і є неукладеним. У зв`язку із наведеним просила у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши думку представників сторін, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ТОВ Спільне українсько-англійське підприємство „Ворохтянська лісова компанія” відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію є юридичною особою та взяте на облік у ДПІ в м.Яремче.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 12.03.2010 року за відповідачем рахується заборгованість по платежах до бюджету в сумі 250650,00 грн., в тому числі по орендній платі за землю в сумі 238415,28 грн, пеня –12234,72 грн., що підтверджується довідкою № 420/10/24-0. Зокрема, згідно поданої 30.01.2009 року податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік сума орендної плати становить 375953,92 грн., та декларації на 2010 рік –398135,21 грн. Відповідачем частково не сплачего нараховану орендну плату за червень-грудень 2009 року та січень 2010 року в сумі 238415,28 грн. Крім того, за кожен день прострочення по сплаті орендної плати за землю відповідачу нараховано пеню в сумі 12234,72 грн.
Як встановлено судом, на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДПІ в м.Яремче винесено податкову вимогу форми „Ю1” від 09.06.2009 року № 1/61 на суму 25722,52 грн., та другу податкову вимогу форми „Ю2” від 09.07.2009 року № 2/84 на суму 80870,72 грн.
10.08.2009 року ДПІ в м.Яремче винесено рішення № 7/5561/10-24-0 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків зобов’язані подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, пов’язані з обчисленням і сплатою податків.
Згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами2181-III від 21.12.2000 року в статті 1 визначив податковий борг (недоїмка) як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Штрафна санкція (штраф) –це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Згідно п.17.1.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум (п.17.3 ст.17 даного Закону).
Відповідно до п.п.16.4.1. п.16.4 ст.16 згаданого Закону на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Земельний податок та орендна плата - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (стаття 5 Закону).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року № 2535-Х-111 податкове зобов»язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Судом встановлено, що 04.05.2005 року між Ворохтянською селищною радою та ТОВ Спільне українсько-англійське підприємство „Ворохтянська лісова компанія” укладено договір оренди земельної ділянки. 27.05.2010 року позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з вимогою визнати вказаний договір недійсним з мотивів відсутності в ньому істотних умов договору та не проведення державної реєстрації. Рішенням від 29.06.2010 року, що набрало законної сили, суд відмовив ТОВ Спільне українсько-англійське підприємство „Ворохтянська лісова компанія” в задоволенні позовних вимог з підстав, що договір є неукладеним і тому не може одночасно визнаватись недійсним.
Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2010 року, визнано неукладеним, тому підстав для сплати відповідачем заборгованості по орендній платі згідно договору оренди земельної ділянки - немає.
Статтею 19 даного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Однак суд вважає, що на відповідача покладено обов`язок сплати земельного податку за фактичне землекористування земельною ділянкою за вказаний період.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.2, ст.ст. 8-14, ст.86, ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 18.08.2010 року.