ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
|
09.08.2007 |
Справа №2-15/5814-2007 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АРДА» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232867)
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(НОМЕР_1, АДРЕСА_1, ід. Код НОМЕР_2)
Про стягнення 7539,59 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - Сироткін О.О., довіреність б/н від 23.04.2007 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АРДА» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 7539,59 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару за договором поставки НОМЕР_3 від 03.05.2006 р., через що заборгованість Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 перед Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АРДА» складає 6543,41 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 86,05 грн., 428,54 грн. інфляційних втрат, 481,59 грн. пені.
Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримав у повному обсязі.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце слухання справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
За такими обставинами суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
03.05.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АРДА» (Постачальник) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір поставки НОМЕР_3. (а.с.9-12)
Згідно пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у встановлені строки у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти замовлений товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 3.1. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 днів з моменту отримання товару від Постачальника за умови своєчасного надання Постачальником всіх передбачених Договором та чинним законодавством України документів на товар, що поставляється.
Пунктом 5.11. Договору встановлено, що Покупець має право повернути товар Продавцю у наступних випадках:
- якщо товар був повернутий кінцевим споживачем Покупцю з приводу неналежної якості товару;
- неякісного товару або недостачі.
Строк дії вказаного Договору обумовлений пунктом 10.1. Договору та становить з моменту його підписання Сторонами та діє до 03.05.2007 р.
Позивачем були виконані свої обов'язки за договором, поставлений відповідний товар на загальну суму 13723,20 грн., що підтверджується складеними та підписаними обома сторонами видатковими накладними (а.с.13-32)
Відповідачем у виконання свого обов'язку за Договором було сплачено позивачу суму у розмірі 6500,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по рахунку позивача. (а.с. 51-53).
06.09.2006 р. відбулося повернення товарно-матеріальних цінностей на суму 412,83 грн., а 24.10.2006 р. - на суму 266,96 грн., що підтверджується актами повернення товару (а.а 33-34).
Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, в результаті чого за ним склалася заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 6543,41 грн., що і послужило підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АРДА» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за договором. За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 6543,41 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором поставки НОМЕР_3 від 03.05.2006 р., через що вимоги позивача про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1заборгованості у розмірі 6543,41 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 428,54 грн. та 3% річних у розмірі 86,05 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 інфляційних витрат у розмірі 428,54 грн. за період з 25.10.2006 р. по 03.04.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 3% річних у розмірі 86,05 грн. за період з 25.10.2006 р. по 03.04.2007 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 481,05 грн. за період з 25.10.2006 р. по 03.04.2007 р.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.1 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар Покупець сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі 15% річних від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від сумми боргу, що діяла в період, за який сплачується пеня..
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 481,05 грн. за період з 25.10.2006 р. по 03.04.2007 р. судом визнається обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(НОМЕР_1, АДРЕСА_1, ід. Код НОМЕР_2, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АРДА» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232867, банківські реквізити не відомі) суму заборгованості у розмірі 6543,41 грн., 86,05 грн. річних, 428,54 грн. інфляційних втрат, 481,05 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.