ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 р. Справа № 2-а-2844/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : Качурішин О.В.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Лівобережного міжрайонного центру зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхуванян України на випадок безробіття
до: ОСОБА_3
про: стягнення коштів
ВСТАНОВИВ :
Лівобережний міжрайонний центр зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 незаконно отриманої допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг в сумі 2478,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що гр. ОСОБА_3., яка перебуває на обліку як безробітна у Лівобережному міжрайонному центрі зайнятості, було призначено допомогу по безробіттю. При перебуванні на обліку відповідач паралельно працювала в ТОВ «Євролайф Україна ЛТД», в зв’язку з чим допомогу по безробіттю їй було нараховано та перераховано безпідставно. Добровільно, безпідставно виплачені кошти відповідачем на рахунок позивача повернуті не були, в зв’язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задоволити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд встановив наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
ОСОБА_3 з 19.09.2008 року перебувала на обліку в Лівобережному міжрайонному центрі зайнятості як така, що шукає роботу. 26.09.2008 року, згідно поданої заяви їй було надано статус безробітного та відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” призначено допомогу по безробіттю.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
За результатами проведеного розслідування складено акт Лівобережним МЦЗ №282 від 08.06.2009 року, розглянувши який, суд встановив, що ОСОБА_3 дійсно працювала у ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» згідно договору УПХ №868158 від 20.07.2009р. з 21.07.2009р. по 17.08.2009р. в період перебування на обліку в центрі зайнятості з 26.09.2008р. по 25.09.2009р.
Згідно Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” матеріальна допомога виплачена в період одночасного перебування ОСОБА_3 на обліку в центрі зайнятості і працюючи в ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно розрахунку Лівобережного міжрайонного центру зайнятості вбачається, що сума матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг яка повинна бути повернута ОСОБА_3 за період з 20.07.2009р.-25.09.2009р. становить 2478,20 грн.
Як встановлено в судовому засіданні, на момент розгляду справи відповідачем дана заборгованість не сплачена.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Представником позивача було надано достатньо доказів в обгрунтовання позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в сумі 2478,20 гривень.
Ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.Ч.4 ст.94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб’єкт владний повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачам, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) на рахунок Лівобережного міжрайонного центру зайнятості №37178304900005 УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код 20097728 кошти в сумі 2478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 20 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 27.08.10
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна