ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 р. справа № 2-а-2855/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Зелінській Ірині Василівні
за участю представників сторін:
позивача : Таганцов Б.А., Богданов О.В.
відповідача : Скопчак Я.В., Паламарчук Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Козятинхліб"
до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції
про: скасування рішення
ВСТАНОВИВ :
Відкрите акціонерне товариство «Козятинхліб» звернулось в суд з позовом до Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0001641501/1 та №0001631501/1 від 31.05.2010р.
Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним.
За результатами невиїзної документальної перевірки Козятинською ОДПІ Оратівським відділенням, щодо своєчасності сплати податку на додану вартість, проведеної 31.03.2010 року, було складено акт № 78/15-00375757, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001641501/1 та №0001631501/1 від 31.05.2010р.
На підставі вищезгаданих рішень до ВАТ «Козятинхліб» застосовані штрафні (фінансові) санкції.
Позивач не погоджується з вище зазначеними рішеннями та вважає їх протиправними, оскільки на думку позивача відповідачем порушено «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», та не відповідають оскаржувані рішення вимогам встановленим п. 3.2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представники відповідача позов не визнали, з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
31.03.2010 року в приміщені податкового органу Козятинської ОДПІ проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку платника податку на додану вартість ВАТ «Козятинхліб».
Про результати вказаної перевірки складено Акт №78/15-00375757 від 31.03.2010 року, яким зафіксовано, що ВАТ «Козятинхліб» в порушення вимог п.10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» несвоєчасно сплачено податок на додану вартість.
На підставі вищевказаного Акту прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001641501/1 та №0001631501/1 від 31.05.2010р, якими ВАТ «Козятинхліб» визначено суму штрафних санкцій в загальному розмірі 97027 грн.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Козятинською ОДПІ 31.03.2010р. було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість за період з жовтня 2009р.-березень 2010р. ВАТ «Козятинхліб» на підставі п.1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну службу в Україні”(зі змінами та доповненнями).
Згідно п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 р. №509-XII (надалі –Закон № 509), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Нацбанку України та його установ.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Отже, підставами для проведення камеральної перевірки є виключно дані, які містяться у податковій декларації.
Судом встановлено, що перевірка проводилась з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за період з жовтня 2009р. – березень 2010р.
Оскільки згідно п. 1.7 Наказу №327 від 10.08.2005р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» передбачено, що у разі неявки посадових осіб суб’єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб’єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.
В судовому засіданні встановлено, що запрошення посадових осіб ВАТ «Козятинхліб» для проведення невиїзної документальної перевірки податкова не здійснювала.
Поняття “камеральна перевірка” та “невиїзна документальна перевірка” визначають Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України “Про державну податкову службу в Україні”.
Закон №2181 (абзац другий підпункту “в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4) камеральну перевірку визначає як перевірку, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Невиїзною документальною перевіркою в розумінні пункту 1 частини 1 статті 11 Закону №509 є перевірка, яка здійснюється податковим органом на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Згідно п.2.3. наказу ДПА від 27.05.08 №355 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків", невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки за наявності таких обставин:
у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків);
у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;
у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС;
в інших випадках, передбачених законодавством.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, в даному випадку письмового дозволу керівника або його заступника не було, що свідчить про протиправність винесеного рішення.
Крім того, слід зазначити , що відповідно до п. 4.11 вищевказаного Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, їх за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не оскаржував результати акту перевірки в адміністративному порядку. Акт був складений 31.03.2010 року, а податкові повідомлення-рішення були прийняті 31.05.2010 року, що також свідчить про протиправність дій відповідача.
Питання щодо узгодження податкових зобов’язань регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III, із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2181), який є спеціальним Законом з питань оподаткування.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону N 2181 визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону N 2181 податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону N 2181.
Так, зокрема, абзацом шостим підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181 вказано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Як свідчать матеріали справи, позивачем подавалась до Козятинської ОДПІ податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2009р. яка оплачена ВАТ «Козятинхліб» платіжними дорученнями №2143377 від 28.09.2009р. на суму 69211 грн. та №2143375 від 29.09.2009р. на суму 69300 грн.; податкова декларація за вересень 2009р. яка оплачена позивачем платіжними дорученнями №2149176 від 28.10.2009р. на суму 133268 грн.; податкова декларація за жовтень 2009р. оплачена платіжними дорученнями №2155214 від 27.11.2009р. на суму 139097 грн.; податкова декларація за листопад 2009р. оплачена платіжними дорученнями №160715 від 29.12.2009р. на суму 89500 грн.
Таким чином, твердження відповідача про несвоєчасність сплати податку на додану вартість ВАТ «Козятинхліб» за перевіряємий період з жовтня 2009р. – березень 2010р. не знайшло підтвердження в судовому засіданні.
Свою позицію щодо застосування норми пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (рівність бюджетних інтересів) в частині оцінки правомірності самостійного зарахування податковими органами сплачуваних поточних податкових зобов’язань у рахунок податкового боргу попередніх податкових періодів висловив Верховний Суд України.
Своєю Постановою від 01.12.2009 року Верховний Суд України залишив без змін ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2009 року у справі за позовом Комунального підприємства “Тепломережа” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. У зазначеній ухвалі було визнано неправомірною позицію податкового органу, який самовільно змінив призначення платежу і застосував пункт 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (черговість погашення податкового боргу) під час сплати податкових зобов’язань платником податку. Таким чином, підтверджено позицію Вищого адміністративного суду України про неможливість застосування зазначеної норми Закону шляхом самостійної зміни податковим органом призначення платежу, визначеного платником податків.
У постанові Верховного Суду України йдеться, зокрема, про таке.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Державна податкова інспекція на підставі актів невиїзних документальних перевірок застосувала до позивача штрафні санкції за порушення ним граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з посиланням на підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами. При цьому, всупереч вказівки про призначення платежу, перераховані підприємством суми, податкова інспекція зараховувала на погашення податкового боргу за минулі періоди.
Для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу (як передбачено зазначеним вище підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період, та сум бюджетного відшкодування.
Позиція Верховного Суду України полягає в тому ,що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема, з метою погашення податкового боргу.
У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вказаних обставин, суд вважає, що дії Козятинської ОДПІ по проведенню невиїзної документальної (камеральної) перевірки своєчасності сплати плати за землю ВАТ «Козятинхліб» є такими, що суперечать чинному законодавству, а отже - протиправними.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні .
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі та скасувати податкове повідомлення рішення Козятинської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових санкцій) № 0001641501/1 та №0001631501/1 від 31.05.2010р.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення (рішення) Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції №0001641501/1 та №0001631501/1 від 31.05.2010р. які застосовані до відкритого акціонерного товариства "Козятинхліб".
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 18.08.10
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна
17.08.2010