Справа №2-2454
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 липня 2010 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Васильків О.В.
при секретарі - Дикун В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житлову кімнату; та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Київської райадміністрації ОМР, про усунення перешкод в користування власністю шляхом виселення, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 пред’явила позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, укладеного 06.06.2004 року між нею та відповідачами, згідно якого вона придбала кімнату площею 16,4 кв.м, АДРЕСА_1 та просить визнати за нею право власності на вказану житлову кімнату, яка примикає до АДРЕСА_2, що належить позивачу, її чоловіку та дочці, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеської міськради від 8.04.2005 року. Позивач заявила також клопотання про притягнення до участі в якості співвідповідача ОСОБА_5 При цьому позивач посилається на те, що підтвердженням того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, який не був нотаріально посвідчений, позивачем надається розписка про отримання відповідачами коштів за вказану кімнату квартири відповідачів.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, подали зустрічний позов про усунення перешкод в користування власністю шляхом виселення ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 із кімнати площею 17,4 кв.м АДРЕСА_1. При цьому пояснили, що 06.06.2004 року між сторонами був укладений договір найму житлового приміщення, згідно якого спірна кімната перейшла в тимчасове користування відповідачів, отримані кошти, згідно розписки, це платіж за користування приміщенням.
Відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала, в судових засіданнях просила позов задовольнити, зустрічну заяву не підтримала. В судове засідання 26.07.2010 року не з’явилась надала заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності.
Представник третьої особи: органу опіки та піклування Київської райадміністрації ОМР просить зустрічний позов задовольнити. При цьому посилається на те, що зустрічний позов пред’явлено в інтересах неповнолітньої дитини, так як у неповнолітньої дитини в квартирі 37, з кількістю 4-х кімнат, площа, яка належить дитині буде більшою, ніж частка в 3-и кімнатній квартирі.
Відповідачі за зустрічним позовом позовні вимоги не визнали, просять відмовити в задоволені вимог.
Вислухавши сторони, представників сторін, представника третьої особи, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, АДРЕСА_2 належить позивачу ОСОБА_1, її чоловіку ОСОБА_6 та дочці ОСОБА_7, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеської міськради від 8.04.2005 року.
АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_12, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеської міськради від 11.11.1993 року, після смерті ОСОБА_12 його частку успадкували: мати ОСОБА_2- 1/12, дружина ОСОБА_5 -1/12, син ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, -1/12.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що надана нею розписка від 06.06.2004 року /а.с.4/, є доказом укладеного договору купівлі-продажу кімнати квартири відповідачів. Вказана розписка підписана тільки трьома власниками квартири, із чотирьох. При цьому позивач наполягає, що нею сплачено вартість кімнати, яка була передана нею, в зв’язку з чим вони заклали двері та заштукатурили дверний пройом. Вказану угоду вони мали намір нотаріально засвідчити в вересні 2005 року, коли молодший син відповідачки стане повнолітнім. В жовтні 2004 року помер старший син відповідачки, у відповідачки почалися судові справі з невісткою, тому дата посвідчення договору відкладалась. А потім відповідачка відмовилась оформлювати договір у нотаріуса, в зв’язку з чим позивач звернулась до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним. В судовому засіданні позивач пояснила, що в рахунок сплати комунальних послуг передала відповідачці 1000грн.
Аналогічні поясненні були надані позивачем, як представником ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_14 підтримала вимоги, просить позов задовольнити.
Вказані обставини окрім усних пояснень позивача будь-якими письмовими доказами не підтверджено. Допитані за клопотанням позивача свідки: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, підтвердили, що позивач консультувалась відносно оформлення угоди, але договір купівлі - продажу укладено не було, позивач брала у свідків кошти в борг, але при оформлені угоди не були, про обставини укладання договору знають зі слів позивача, тому до вказаних показів свідків суд відноситься критично.
Відповідач по справі ОСОБА_2 пояснила, що позивач запропонувала надати матеріальну допомогу її сім’ї за те, що сім’я позивача буде користуватись кімнатою площею 17,4 кв.м. Відповідач стверджує, що розписка свідчить про передачу кімнати для мешкання, а не у власність, та не містить будь-яких відомостей про строк посвідчення договору у нотаріуса, так як вказаної домовленості не було. При цьому відповідач вказує, що з 2004 року після отримання коштів вона продовжує сплачувати по цей час всі послуги за належну її сім’ї 4-х кімнатну квартиру, на підтвердження чого надала суду книжки про сплату комунальних послуг та теплопостачання. Відповідач не заперечувала, що для зручності проживання було закладено дверний пройом, та здійснено підключення електрики вказаної кімнати до квартири позивача. Відповідач наполягає на тому, що 06.06.2004 року був укладений договір оренди кімнати, та коли в 2008 році став спливати строк користування кімнатою, ОСОБА_2 за декілька місяців попередила ОСОБА_1 про звільнення приміщення, так як в неї збільшилась сім’я, але позивач відреагувала подачею вищевказаного позову до суду.
Вказані пояснення були надані суду відповідачем ОСОБА_2 і від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_15 підтримала зустрічні вимоги, та вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, так як надана нею розписка не можу бути використана як документ, що підтверджує угоду купівлі-продажу, так як не оформлена належним чином, а саме не відповідає вимогам ст. 657 ЦК України. Розписка не підписана ще одним із співвласників ОСОБА_12
Відповідач по справі ОСОБА_5 пояснила, що вимоги про визнання договору купівлі - продажу дійсним, вона визнає. Судом встановлено, що між членами сім’ї ОСОБА_5 та ОСОБА_5 існують неприязнені стосунки, пов’язані з судовими спорами про поділ спадку після смерті сина відповідача ОСОБА_2 – чоловіка ОСОБА_5 Про що суду надано рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.03.2006 року, та позовну заяву ОСОБА_5 про виділ власності в натурі, вказаний позов знаходиться в провадженні суду /суддя Непорада М.П./ та провадження по справі зупинено на час розгляду спору ОСОБА_1 – ОСОБА_5. Окрім того, розписку про отримання коштів ОСОБА_12 не підписав, він та його сім’я в квартирі на той час не мешкали, тому суд вважає вказані пояснення ОСОБА_5 такими, що не відповідають дійсності.
У судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_14 було заявлено клопотання про прослуховування запису розмови, яка по твердженню позивача була проведена між нею та ОСОБА_2 на міжповерхових сходах їх квартир, і надається як доказ угоди купівлі-продажу кімнати. При прослуховуванні звукозапису вказану розмову неможливо розпізнати, а саме між ким та про що йде розмова. Відповідач заперечує проти відбуття такої розмови та зустрічі, вказує, що можливо позивач підробила запис, так як ніяких розмов вона не вела.
Свідок ОСОБА_11, допитана за клопотанням відповідача пояснили, що в 2004 році до неї приходила відповідач ОСОБА_2 за порадою, щодо здачі кімнати в оренду сусідам ОСОБА_1, мова про продаж кімнати не йшла.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов’язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно / товар/ і сплатити за нього певну грошову суму та відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Проаналізувавши встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд вважає, що надана позивачем розписка сама по собі не є письмовим доказом укладеного договору купівлі - продажу, так як з її змісту не слідує, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, і що між сторонами було укладено саме договір купівлі-продажу кімнати, відбулося повне або часткове виконання договору, та одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, так як в даній розписці відсутні суттєві умови договору. Окрім того, вона не підписана одним із співвласників квартири – ОСОБА_12, який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Суд вважає, що 06.06.2004 року між сторонами було укладено угоду про довгострокове користування житловою кімнатою, всі дії позивача по ізоляції кімнати, підключення електрики, свідчать про наміри позивача на користування кімнатою з благоустроєними умовами мешкання.
Доводи відповідача відносно того, що вона передала кімнаті для мешкання, а не у власність, підтверджені розпискою від 6.06.2004 року, квитанціями про сплату нею всіх комунальних послуг та теплопостачання за всю площу 4-х кімнатної квартири, та вказані доводи не були спростовані позивачем в ході розгляду справи.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин, суд вважає, що позові вимоги не доведені, не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. ст. 10, 60, 212 - 215, 218 ЦПК України , ст.220, 386, 391 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житлову кімнату, – відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 – задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в користуванні, володінні та розпорядженні житловою кімнатою площею 17,4 кв.м квартири АДРЕСА_1, шляхом їх виселення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Суддя: О.В.Васильків