Справа №2-3764/10  

Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 серпня  2010 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Усенко С.І.,

при секретарі – Болбот Т.Ю.,

позивача –  не прибув,

відповідача – Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

   12.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року та провести відповідні виплати.  

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером, має статус «дитина війни», у зв’язку з чим відповідно  до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він має право на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на викладені вимоги діючого законодавства відповідач здійснював виплату підвищення до пенсії в меншому розмірі.    

В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив розглянути справу без його участі.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.  

В своїй письмових запереченнях відповідач просить суд відмовити задоволенні позову, посилаючись на те, що  управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі діяло згідно діючого законодавства, не порушуючи норм пенсійного права, а отже вимоги позивачки є безпідставними. Відповідач вказує на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвишення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відносяться.      

Відповідач вважає свої дії правомірними також через невизначеність на законодавчому рівні за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати  при обчисленні таких доплат. При цьому зазначає про необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.    

Враховуючи наявність відповідних заяв від позивачки та представника відповідача суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.  

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.  

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач має статус «дитини війни» і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, отримує пенсію за віком /пенсійне посвідчення №НОМЕР_1  від 18.03.2008 року.  

Враховуючи зазначений статус позивач відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

    З  01.01.2008 року  позивачу встановлено підвищення до пенсії як особі, яка має статус “дитина війни” в сумі 47 грн. щомісячно, з 01.04.2008 року – 48,10 грн. щомісячно, з 22.05.2008 року – 48,10 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року – 48,20 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року – 49,80 грн. щомісячно.

При цьому, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач здійснював нарахування на підставі п.41 розділу 2 Закону України “Про  Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року та Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” №530 від 28.05.2008 року, а з 22.05.2008 року – на підставі Постанови КМУ “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” №530 від 28.05.2008 року.

З 01.01.2009 року позивачу встановлено підвищення в розмірі 49,80 грн. щомісячно. Нарахування зазначеного підвищення в 2009 році здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян № 530 від 28.05.2008 року.

Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 22 травня 2008р. по 31.12.2008 рік в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи  з наступного.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.: “Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

          Судом встановлено, що відповідач здійснював позивачу нарахування підвищення до пенсії за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року на підставі п.41 розділу 2 Закону України “Про  Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, а починаючи з 22.05.2008 року – на підставі Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” №530 від 28.05.2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.    

Між тим, з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення ку до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав здійснювати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин суд вважає за необхідне прийняти рішення щодо зобов’язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Враховуючи те, що в 2009 році залишались діючими норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якими передбачено виплату особам, які мають статус дитини війни, підвищення до пенсії в розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком, за таких обставин позовні вимоги щодо здійснення позивачці перерахунку та виплати підвищення до пенсії підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач не вказав граничну дату 2009 року, по яку він просить задовольнити його позовні вимоги, то суд визначає граничною датою дату винесення постанови по справі, тобто 26 серпня 2010 року, тому що суд позбавлений можливості приймати рішення на майбутнє. Тому суд вважає позовні вимоги за 2010 р. у період з 01 січня 2010 року по 26 серпня 2010 року підлягаючими задоволенню з таких підстав.

В ч.1 ст.52 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 №2154-VI /далі Закон №2154-VІ/ зазначено, що у 2010 році прожитковий мінімум прожитковий мінімум становить для осіб, які втратили працездатність, в розмірі: з 01 січня 2010 року – 695 гривень, з 01 квітня 2010 року – 706 гривень. Таким чином, позивачу розмір щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Наявність такого права у позивача гарантується Конституцією України.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Відповідно до  ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи  відповідно до Конституції України,  законів України та міжнародних договорів. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.  

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.  

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.  

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодачому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено на Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.  

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх прав.  

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Законом України “Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.  

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

Відповідно до зазначеного Положення на Песійний фонд України покладено обов’язок щодо:  призначення пенсії; підготовки документів для її виплати;  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.  

Пунктом  1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду  України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважної причини.  

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності  невиконання  своїх зобов’язань перед позивачем.  

Крім того, відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.  

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов ’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Балалкійському районі по не виконанню приписів статті 6 Закону України “Про  соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне  нарахування та отримання доплати до пенсії.  

При цьому, суд, враховуючи, що позивач отримує пенсію за віком, що зобов'язує відповідача нарахувати  доплату до призначеної пенсії.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 92, 152 Конституції України, ст.ст. 2, 4,10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 1 ЦК України, ст.ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити  частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії  з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком,  з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 22 травня 2008 року по 26 серпня 2010 року  та провести відповідні виплати з урахування виплаченої суми.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійськиий районний суд.  Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

             СУДДЯ: