Справа № 2-4284/10

місто Одеса

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    14 липня 2010 року                          

     Київський районний суд  міста Одеси у складі:

     Головуючого  - судді   Непоради М. П.

     при секретарі -  Яіцькой А. І.

розглянув  у відкритому судовому засіданні, в залі суду,  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління  пенсійного фонду України  у Київському районі міста Одеси  про зобов’язання нарахувати  несплачену  пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  у зв’язку із Чорнобильською катастрофою,     -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду  із позовом до Управління  пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси,  яким просить визнати   протиправними  дії відповідача у зв’язку  із відмовою ОСОБА_1  в перерахунку пенсії (державної та додаткової)  відповідно до статті  50, частини 4  статті 54 Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи», виходячи з кратного  розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленої  законом на час виплат. Окрім того  позивач  просить  зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси  здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року основної  державної  пенсії по інвалідності, як інваліду ІІ групи, щодо захворювання  якого  встановлено зв’язок  з Чорнобильською катастрофою, виходячи  з розміру  8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини   4 статті 54  Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»,  та здійснити   виплату  недоплаченої державної пенсії,  починаючи  з 01 січня 2005 року; зобов’язати  Управління пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси  здійснити перерахунок ОСОБА_1  з 01  січня 2005 року  щомісячної додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну  здоров’ю   як інваліду ІІ групи, щодо захворювання  якого  встановлено зв’язок   з Чорнобильською катастрофою,  в розмірі 75 відсотків  мінімальної пенсії за віком,  відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  та здійснити   виплату   недоплаченої   додаткової пенсії, починаючи  з 01 січня 2005  року; зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси  при обрахуванні   недорахованої   частини   державної та  додаткової   пенсії  ОСОБА_1  застосувати  індексацію  відповідно до  Закону України «Про компенсацію  громадянам  втрати  частини  доходів  у  зв’язку з порушенням   строків їх виплати»; зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси  в  подальшому  нараховувати ОСОБА_1   щомісячну   основну  державну пенсію по інвалідності та щомісячну  додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю  згідно    із вимогами  статті 49, 50, частини 4 статті  54 Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи».

     В мотивування  заявлених  позовних вимог  позивач зазначає, що   він   приймав  участь  у ліквідації  аварії  на Чорнобильській АЕС, має посвідчення ліквідатора  першої категорії  від 27.12.1996 року.  Позивачу  встановлена безстроково  друга група інвалідності  внаслідок захворювання, отриманим у зв’язку із   виконанням  обов’язків  військової  служби по ліквідації наслідків аварії  на Чорнобильській АЕС.  В теперішній час  позивач перебуває на обліку  в Управлінні пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси, отримує   пенсію  по інвалідності  згідно із  Законом України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи».

     В грудні  2009 року   позивачу стало відомо, що   відповідач  з 01.01.2005   невірно нарахував та виплачував  йому пенсію по інвалідності. 05.01.2010   він звернувся до Управління   пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси  із заявою про приведення  розмірів  його пенсій у відповідність до норм статті 50, частини 4 статті 54 Законом України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»,  пункту 4 Порядку  обчислення  пенсій по інвалідності, що настала  в наслідок  каліцтва чи захворювань, і пенсій  у зв’язку із втратою  годувальника  внаслідок  Чорнобильської катастрофи,  затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України  від 30 травня 1997 року № 523, залежно від   відповідних  груп  інвалідності та змін  прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили  працездатність  на час виплати пенсії,  та просив  здійснити   перерахунок та виплату  йому   недоплаченої  частини пенсії (державної  основної та додаткової)  за цей період.

      Відповідач  у листі № 3/А-2  від 06.01.2010  відмовив  йому  у перерахунку зазначених  пенсій,  посилаючись на відсутність   підстав для цього та правомірність   здійснення управління розрахунку.

      Позивач вважає,  що  своєю відмовою у проведенні  перерахунку  основної  пенсії та  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров’ю,  відповідач   грубо порушує   його права, які визначені  Конституцією України та  Законом України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи».

       У судовому засіданні   представник позивача  позов підтримав, просив  задовольнити  вимоги свого довірителя у повному обсязі.

        Представник  відповідача   позовні  вимоги не визнав,  вважає їх безпідставними, просив  відмовити  у їх  задоволенні  в повному обсязі  виходячи з підстав, викладених  в запереченні.

        Дослідивши матеріали справи  судом встановлені наступні правовідносини:

        Так, позивач приймав  участь  у ліквідації  аварії  на Чорнобильській АЕС, має посвідчення ліквідатора  першої категорії серії А № НОМЕР_1 від 27.12.1996 року (а.с. 15).  Позивачу  встановлена безстроково  друга група інвалідності  внаслідок захворювання, отриманим у зв’язку із   виконанням  обов’язків  військової  служби по ліквідації наслідків аварії  на Чорнобильській АЕС, про що свідчить  посвідчення серії Б № НОМЕР_2 (а.с. 16).  В теперішній час  позивач перебуває на обліку  в Управлінні пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси, отримує   пенсію  по інвалідності  згідно із  Законом України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи», посвідчення  серії ААД № НОМЕР_3 від 28.01.2009 (а.с. 16).

         05.01.2010 позивач звернувся до Управління   пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси  із заявою про приведення  розмірів  його пенсій у відповідність до норм статті 50, частини 4 статті 54 Законом України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»,  пункту 4 Порядку  обчислення  пенсій по інвалідності, що настала  в наслідок  каліцтва чи захворювань, і пенсій  у зв’язку із втратою  годувальника  внаслідок  Чорнобильської катастрофи,  затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України  від 30 травня 1997 року № 523, залежно від   відповідних  груп  інвалідності та змін  прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили  працездатність  на час виплати пенсії,  та просив  здійснити   перерахунок та виплату  йому   недоплаченої  частини пенсії (державної  основної та додаткової)  за цей період.

      Відповідач  у листі № 3/А-2  від 06.01.2010  відмовив  позивачу  у перерахунку зазначених  пенсій,  посилаючись на відсутність   підстав для цього та правомірність   здійснення управління розрахунку. Відповідач вважає,  що  відповідно до  пункту б частини 2  Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1  «Про підвищення  розмірів пенсій та інших  соціальних виплат  окремим категоріям  пенсіонерів, фінансування яких  здійснюється за рахунок  коштів державного бюджету України» додаткові  пенсії, передбачені Законом України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»,  під час  призначення та перерахунку  пенсій  відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» розраховуються   виходячи з розміру встановленого Кабінетом Міністрів України з  суми 19,91 грн. Окрім того відповідач вважає, що   відповідно до підпункту а частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1  «Про підвищення  розмірів пенсій та інших  соціальних виплат  окремим категоріям  пенсіонерів, фінансування яких  здійснюється за рахунок  коштів державного бюджету України»  розрахунок  пенсій, призначених відповідно до пункту 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  провадиться також з розрахунку 19,91 грн.

        Окрім того відмовляючи позивачу у задоволенні його заяви в перерахунку пенсій відповідач посилався на те, що   відповідно до статтей 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» додаткова пенсія за шкоду, заподіяну  здоров’ю особам, віднесеним  до І категорії інвалідам ІІ групи, призначалась у розмірі 75 %  мінімальної  пенсії за віком,  а розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлений причинний зв’язок  інвалідності з Чорнобильською катастрофою - не нижче  8 мінімальних пенсій за віком.  Разом із тим Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»  від 28.12.2007 № 107 були внесені зміни до чинної редакції Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»,  згідно яких  мінімальний розмір  пенсій обчислюється  у відсотках від прожиткового мінімуму, передбаченого для непрацездатних осіб, і їх розмір  залежить від групи інвалідності та періоду, у якому  відбувалась робота з ліквідації наслідків аварії.

           Проте, як стверджує відповідач на підставу правомірності своїх дій, рішенням Конституційного  Суду України від  22.05.2008 № 10-рп/2008 вказані зміни до Закону України  «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  визнані такими,  що не відповідають Конституції України (неконституційними), і вказані норми Закону втрачають силу з  дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. Проте, як стверджує відповідач,  рішення про відновлення  дії вищевказаних законодавчих актів законодавцем не приймалось.

           Таким чином, відповідач  при нарахуванні та обчисленні пенсії позивачу керувався безпосередньо  п. п. 4, 5, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від  28.05.2008 № 530 «Про деякі  питання соціального захисту окремих категорій громадян», та Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення  рівня  пенсійного забезпечення громадян».

           Позивач в свою чергу вважає, що  дії  відповідача   не відповідають нормам Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»,  оскільки  основні  положення   щодо реалізації конституційного  права громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи  визначаються саме  цим Законом.   Тому, як вважає позивач, посилання  відповідача на  вищенаведені  нормативно - правові акти  Кабінету Міністрів України, згідно яких, як на думку відповідача, збільшуються пенсії інвалідам Чорнобиля, є  безпідставними, оскільки  вони не передбачають  умови  та порядок виплати  пенсії  інвалідам Чорнобиля.  

           Крім того,   відповідно до статті 71 Закону України  «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» дія положень  цього Закону не може  призупинятись   іншими  законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

            Зважаючи на те, що прожитковий мінімум щороку визначається законодавцем відповідним законом України  про державний бюджет  на відповідний бюджетний рік, позивач вважає що пенсії належні йому до виплати підлягають обчисленню  виходячи  з щорічно встановленого прожиткового  мінімуму на одну  особу, яка втратила працездатність.

           Окрім того, позивач вважає що йому належить до виплати компенсація  втрати частини доходів внаслідок  порушення   строків їх виплати.

          Заслухавши  думку, доводи та пояснення сторін,  дослідивши  матеріали справи, оцінивши  всі докази зібрані  у справі у їх  сукупності, суд вважає,  що позовні вимоги   позивача  підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з обставин, встановлених  під час судового розгляду справи.

         Рішення  суду як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України  прав і свобод  людини та здійснення проголошеного Основним  Законом України принципу  верховенства права.

          Рішення  суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню  до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України,  також правильно втлумачив ці норми.

          Обгрунтованим  визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих  обставин, на які  сторони посилаються  як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому  засіданні і які відповідають вимогам  закону про їх належність та допустимість, або обставин,  що не підлягають доказуванню, а також  якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

          Оскільки предметом судового дослідження є  право  позивача на  основну державну пенсію по інвалідності та  додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю  як інваліду  ІІ групи, щодо захворювання   якого  встановлено зв’язок  з Чорнобильською катастрофою, та компенсація   втрати  частини  доходів   внаслідок порушення строків їх виплати, та обов’язок відповідача здійснити відповідні перерахунки та обчислення, суд вважає за  необхідне звернутись до положень діючого законодавства, яким  врегульовані  виниклі  правовідносини.    

           Відповідно до частини  1 статті 46 Конституції України  громадяни мають  право на соціальний захист, що включає  право на забезпечення їх у разі  повної, часткової  або тимчасової   втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з  незалежних від них  обставин,   а також у старості  та  в інших  випадках, передбачених законом.

            Відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України пенсії,  інші  види соціальних виплат та допомог, що є  основним  джерелом існування, мають  забезпечувати  рівень  життя, не нижчий  від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

            Відповідно до статті  50 Конституції України,  кожен має право на безпечне для життя і здоров’я  довкілля  та відшкодування   завданої  порушенням цього права шкоди.

             Частиною 2 статті 18  Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні  соціальні гарантії» встановлено, що Законами України з метою  надання  соціальної підтримки населенню України в цілому  та окремим категоріям громадян  встановлюються державні гарантії в тому числі   рівня життя населення, що постраждало внаслідок  аварії на Чорнобильській АЕС.

              Статтею 55  Конституції України  гарантований судовий захист  прав і свобод  людини і громадянина.

             Відповідно до статті 15 ЦК України   кожна особа  має право   на захист  свого  цивільного  права  у разі  його порушення, невизнання  або оспорювання.

             Відповідно до статті 16  ЦК України  кожна особа  має право  звернутись  до суду  за захистом   свого  особистого  немайнового  або майнового права та інтересу.

            За змістом  пункту 2 частини 1 статті 15 ЦПК України суди розглядають   у порядку цивільного  судочинства справи щодо спорів з  приводу  призначення,  обчислення,  перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат
непрацездатним  громадянам  виплат за загальнообов’язковим  державним  соціальним  страхуванням  та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, пільг,   речового майна, пайків або грошової компенсації  замість них.

             Відповідно до  частини 1 статті 1 Закону України  «Про прожитковий мінімум»  прожитковий мінімум – вартісна  величина  достатнього для забезпечення  нормального функціонування  організму людини,  збереження  його здоров’я  набору продуктів харчування, а також   мінімального набору  непродовольчих   товарів та мінімального набору послуг, необхідних  для задоволення  основних  соціальних  і культурних  потреб особистості.

             Відповідно до статті 2 Закону України «Про  прожитковий мінімум»  прожитковий мінімум  застосовується, зокрема,  для встановлення   розмірів  мінімальної заробітної плати та мінімальної   пенсії за віком,  визначення  розмірів  соціальної допомоги, допомоги сім’ям з  дітьми, допомоги по безробіттю,  а також   стипендій та інших соціальних   виплат  виходячи  з  вимог  Конституції україни  та законів України.

              Відповідно до частини  1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування»  мінімальний  розмір  пенсії  за віком   встановлюється в розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили   працездатність,   визначеного законом.

             Відповідно до абзацу 2 Преамбули Закону  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  цим Законом  визначені основні  положення щодо реалізації  конституційного права громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи, на охорону  їх життя і здоров’я та створює  єдиний  порядок  визначення  категорій зон  радіоактивно  забруднених територій, умов  проживання і трудової діяльності на них,  соціального захисту  потерпілого населення.

             Статтею 14 Закону  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  встановлений порядок визначення категорій  осіб, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи,  для встановлення пільг і компенсацій.

              Статтею 50 Закону  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  визначається право осіб, віднесеним  до категорії І,  на щомісячну додаткову  пенсію  за шкоду, заподіяну здоров’ю.

              Статтею 54 Закону  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  визначено право осіб, віднесеним до категорії І та у зв’язку  з  втратою годувальника на державну  пенсію.

               Відповідно до статті 62   Закону  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у  порядку,   визначеному  Кабінетом Міністрів  України.

                Статтею 67 Закону  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  встановлений порядок   підвищення  розміру  доплат,  пенсій і компенсацій  передбачених  цим  Законом.  Відповідно до частини 3 статті 67  цього Закону  у разі збільшення розміру  прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили  працездатність,  визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього ж Закону,   а також розмір  додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам,  віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок  Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня  встановлення нового розміру  прожиткового мінімуму.

                 Відповідно до статті  49 Закону  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  державна   пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю,  визначаються у порівнянні з мінімальною пенсією за віком.

                Таким чином, системний аналіз наведених норм чинного законодавства  приводить суд до висновку, що новий  мінімальний розмір  пенсії за віком  залежить  від нового розміру  прожиткового мінімуму, який  Законом України «Про затвердження  прожиткового мінімуму на 2005 рік»  а пізніше Законами України «Про державний бюджет на 2006рік», «Про Державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік», «Про Державний бюджет на 2009 рік»   щорічно встановлюється законодавцем  на відповідний бюджетний рік.

                 Суд погоджується з думкою позивача, що відповідно до  наведених норм Законів, які визначають розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний рік,  з 01. 01.2005  року в Україні  існує нормативно – правова база для проведення відповідних розрахунків, перерахунків, обчислень  пенсій інвалідам – чорнобильцям,   виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка  в свою чергу   рівнялась прожитковому мінімуму для осіб, які втратили  працездатність.

                 Аналізуючи норми  діючого законодавства суд також враховує норму частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування»  якою законодавцем   встановлено, що    мінімальний розмір  пенсії за віком, встановлений  абзацом   1   частини  1  цієї статті, застосовується виключно для визначення  розмірів  пенсій, призначених  згідно із  цим Законом. Таким чином, за чинним   законодавством  розмір мінімальної пенсії за віком  визначається  лише  за правилами, передбаченими  вказаною нормою Закону, іншого нормативно - правового акта, який би  визначав  цей розмір  або встановлював інший розмір, немає.  Однак суд вважає,  що наявність такої норми не є  беззаперечною підставою для відмови  в реалізації  громадянами, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, конституційної гарантії та права на  отримання пенсії і  щомісячної додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну  здоров’ю,  виходячи  з розміру  мінімальної пенсії за віком,  як це встановлено  статтями 50, 54 Закону  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» .  

                  Водночас суд, вважає помилковою думку  відповідача, як підтвердження правомірності своїх дій,  що суми, з яких  здійснювався розрахунок  виплат  позивачу, визначались  згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення  розмірів  пенсій та інших соціальних   виплат окремим  категоріям  пенсіонерів, фінансування яких  здійснюється за рахунок  коштів  державного бюджету» (втратила чинність з 01. 09.2008 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008  № 654 « Про  підвищення  рівня  пенсійного забезпечення  громадян»)  та від  26.07.1996 № 836 «Про  компенсаційні  виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

                  Суд вважає, що  вказані дії   відповідача не відповідають  основним критеріям норми частини 2 статті 19 Конституції України, якою закріплено що органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на  підставі, в межах  повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією України.

                   Окрім того,  суд вважає  безпідставним посилання відповідача на частину 4 статті 54 Закону  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення  пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи  захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи  визначається Кабінетом  Міністрів України, оскільки надання законодавцем  такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження  змісту та обсягу прав  позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, суд  вважає, що Кабінет Міністрів України  повинен був встановити зазначений порядок,  не порушуючи положень  цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри  мінімальної пенсії за віком.

                  Відповідно до частини  4 статті 8 ЦПК України  у разі невідповідності  правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує  акт законодавства, який має  вищу юридичну  силу.  

                  Отже, виходячи  з характеру виниклих правовідносин,  враховуючи конституційні норми та виходячи  з пріоритетності  законів над пізаконними актами,  суд   вважає, що нарахування та виплата пенсії  позивачу  має здійснюватись  виходячи з положень   Закону  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи».

                   Відповідно до   статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам    втрати  частини доходів  у зв’язку з порушенням  строків їх виплати»  підприємства, установи і організації всіх  форм  власності та господарювання здійснюють  компенсацію громадянам  втрати частини доходів  у випадку  порушення встановлених строків їх  виплати  у  тому числі з вини  власника або  уповноваженого ним  органу (особи).

                    Відповідно до частини  2 статті 87  Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані  своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує  пенсію,  виплачуються  за минулий час  без обмеження  будь – яким строком.

                    Вирішуючи питання   наявності вини в діях Управління пенсійного фонду України  у Київському районі міста Одеси  пов’язаними з  неправильним нарахуванням позивачу основної  державної  пенсії по інвалідності,   щомісячної додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну  здоров’ю   як інваліду ІІ групи, щодо захворювання  якого  встановлено зв’язок   з Чорнобильською катастрофою, причинного зв’язку між  цими діями  та  невиплатою  пенсії позивачу  в обсягах  визначених Законом  України « Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»,  суд виходить з того, що відповідно до статті 10 Закону України «Про  пенсійне забезпечення» відповідач є органом,  який здійснює обчислення, нарахування та   виплату  відповідних пенсій. Окрім того відповідач, відповідно до статті 19 Конституції України зобов’язаний  діяти лише на  підставі, в межах  повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією України.   Вказана норма кореспондується  з нормою статті 4  Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування», згідно  якої  органи пенсійного фонду України  для здійснення  своїх повноважень  застосовують    Конституцію України,  Основи  законодавства України про   загальнообов’язкове  державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне  забезпечення,  закони, якими встановлюються умови  пенсійного забезпечення,  відмінні від загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана  Верховною Радою України,  а також інші  закони та нормативно – правові акти, прийняті  відповідно до законів про пенсійне  забезпечення, що регулюють  відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.  

             Таким чином  своїми діями пов’язаними з незастосуванням норми  спеціального Закону, а застосуванням підзаконного нормативно – правового акту, для виниклих правовідносин, відповідач створив ситуацію, яка призвела до порушення   конституційних гарантій з соціального забезпечення  громадян, в тому числі, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

               Суд вважає, що посилання   відповідача  на застосування  нормативно – правових актів Кабінету Міністрі України для  даних правовідносин як на  правомірність своїх дій та відсутність вини зі свого боку,  є безпідставними, оскільки  вони спростовуються нормами Конституції України, законодавством про пенсійне забезпечення, та  врешті решт матеріалами справи.

                 Вирішуючи питання розподілу витрат, пов’язаних з розглядом справи суд  виходить з того, що   відповідно  до  п. 18 статті 4  Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито»  від 21.01.1993 № 7-93 позивач звільнений від оплати  державного мита.

                  Відповідно до абзацу 2 пункту ж статті 3  Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито» встановлений розмір судового збору  за подання  позову немайнового характеру.

                  Відповідно до  частини  2 статті 88 ЦПК України   судові витрати, у випадку звільнення позивача від їх сплати,  стягуються  на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої   частини вимог.

                   Відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України,  у випадку звільнення позивача від оплати судового збору, то судовий збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеним  чи відхиленим вимогам.

                   На підставі наведеного, керуючись  ст. ст. 19, 46, 50, 55 Конституції України,  ч.2 ст. 18  Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні  соціальні гарантії»   ст. ст. 14, 49, 50, 54, 62, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 1, 2  Закону України «Про прожитковий мінімум», ч. 1 ст. 1, ст. 4, ч. 3. ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування»  ,  ст.. ст.. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 6, 8, 10, 15, 88, 209, 218, 223, 292  ЦПК України,  ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам    втрати  частини доходів  у зв’язку з порушенням  строків їх виплати»,  ст. 10, ч.  2 ст. 87  Закону України «Про пенсійне забезпечення»,   а. 2. п. ж. ст. 3,  п. 18. ст. 4  Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито», суд,   -

ВИРІШИВ:

      Позов ОСОБА_1 до  Управління  пенсійного фонду України  у Київському районі міста Одеси - задовольнити.

      Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсій (державної та додаткової) відповідно до статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи  з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої  законом на час  відповідних виплат.

      Зобов’язати  Управління пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси  здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року основної  державної  пенсії по інвалідності, як інваліду ІІ групи, щодо захворювання  якого  встановлено зв’язок  з Чорнобильською катастрофою, виходячи  з розміру  8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини   4 статті 54  Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»,  та здійснити   виплату  недоплаченої державної пенсії,  починаючи  з 01 січня 2005 року.

      Зобов’язати  Управління пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси  здійснити перерахунок ОСОБА_1  з 01  січня 2005 року  щомісячної додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну  здоров’ю   як інваліду ІІ групи, щодо захворювання  якого  встановлено зв’язок   з Чорнобильською катастрофою,  в розмірі 75 відсотків  мінімальної пенсії за віком,  відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  та здійснити   виплату   недоплаченої   додаткової пенсії, починаючи  з 01 січня 2005  року.  

      Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси  при обрахуванні   недорахованої   частини   державної та  додаткової   пенсії  ОСОБА_1  застосувати  індексацію  відповідно до  Закону України «Про компенсацію  громадянам  втрати  частини  доходів  у  зв’язку з порушенням   строків їх виплати».

      Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси  в  подальшому  нараховувати ОСОБА_1   щомісячну   основну  державну пенсію по інвалідності та щомісячну  додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю  згідно    із вимогами  статті 49, 50, частини 4 статті  54 Закону України «Про статус і соціальний   захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи».

       Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси судовий збір на користь державного бюджету  у розмірі   17,00 (сімнадцяти) гривень.

        Стягнути з Управління Пенсійного фонду України  у Київському районі міста Одеси на користь Територіального управління Державної Судової адміністрації в Одеській області судові витрати  пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу у розмірі 120 (сто двадцять)  грн.

Головуючий                                                                                                         Непорада М. П.