Справа № 2-1394/2010р.

                                                              РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

            10 серпня  2010 року Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого – судді  Гниличенко М.В.

при секретарі – Марковій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення, встановлення порядку користування житлом, стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, суд -  

                                                             ВСТАНОВИВ:

             Позивачка,  неодноразово уточнивши позовні вимоги,  звернулась до суду з позовом, яким просить вселити її в квартиру АДРЕСА_1, визначити порядок користування вказаною квартирою виділив її в користування житлову кімнату, площею 11,4 кв.м., а відповідачам  житлову кімнату, площею 18,4 кв.м., підсобні приміщення залишити у спільному користуванні, крім того, стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у загальному  розмірі 67200 гривень та моральну шкоду у розмірі 30000 гривень, мотивуючи вимоги тим, що відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Третьою одеською державною нотаріальною конторою від 17.05.2005 року вона є власником ? частини квартири АДРЕСА_1, однак відповідачі перешкоджають її в користуванні житловою площею квартири, у  добровільному порядку не бажають вирішити житловий спір, позивачка має п»ятеро дітей та онуку, вимушена була з вересня 2008 року проживати в орендований квартирі та сплачувати за неї щомісячно гроші у розмірі 300 доларів, внаслідок чого її були причинені збитки на загальну суму 43200грн., крім того, вона вказує, що відповідачі здавали одну кімнату в спірній квартирі квартирантам та отримали прибуток у сумі 24000 грн, які вона просить стягнути на її користь, окрім матеріальних збитків її була завдана моральна шкода внаслідок неможливості проживання в спірній квартирі, погіршення стану здоров»я, яку вона оцінює в розмірі 30000 грн. та просить стягнути з відповідачів, все викладене порушує її право власності, та змушує звернутись з даним позовом до суду.

          Представник позивачки у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з вищевикладених підстав та просила їх задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_1, яка є власником ? частини спірної квартири не має доступу та можливості користуватися належної її на праві власності часткою майна.

          Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги визнали частково, посилаючись на те, що вони визнають право власності позивачки на ? частину спірної квартири, однак сумісне проживання разом з позивачкою неможливо, вони не заперечують вирішити питання у добровільному порядку шляхом продажу квартири та розподілу грошей відповідно часток сторін у праві власності. ОСОБА_2 пояснив, що в спірній квартирі проживають та є зареєстрованими він та його мати ОСОБА_3, однак йому на праві власності належить ? частини спірної квартири.

          Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала доводи відповідача, вважала позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними, тому просила відмовити у їх задоволенні  у повному обсязі.

          Вислухавши сторони та їх представників,  дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Предметом спора є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка має загальну площу 50,9 кв.м., житлову площу 29,6 кв.м. та складається із двох ізольованих житлових кімнат, площею 11,2 кв.м. та 18,4 кв.м.,  кухні, площею 8,7 кв.м., ванної кімнати, площею 2,6 кв.м.; туалету, площею 1,0 кв.м., коридорів, площею 4,7 та 2,4 кв.м., лоджії 0,9 кв.м., вбудовані шафи, площею 0,5 та 0,5 кв.м. , що вбачається із технічного паспорту  /а.с.7-8/

         Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 травня 2005 року позивачки ОСОБА_1 належить ? частина квартири, а відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 листопада 2008 року – ? частини квартири АДРЕСА_1. Вказані свідоцтва зареєстровані в КП «ОМБТІ та РОН»./а.с.9,37/

           Судом встановлено, що зареєстрованими по квартирі значаться відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що вбачається із довідки з місця проживання від 04.02.2010р /а.с.35/

           Представник позивачки вказує, що відповідачі чинять перешкоди позивачки в користуванні належної її на праві власності 1/4 частини спірної квартири, відмовляються у добровільному порядку вирішити житловий спір, вона не має доступу у квартиру, відсутні ключі, у зв»язку з чим  змушена звернутись з даним позовом до суду.  

            У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що в спірній квартирі склався порядок користування житловими приміщеннями між ним та його матір»ю, які фактично там проживають, зокрема житлову кімнату, площею 18,4 кв.м. займає його мати, відповідачка по справі ОСОБА_3, житлову кімнату, площею 11,2 кв.м. займає він, вони несуть витрати по оплаті комунальних послуг. Він розуміє, що позивачки дійсно належить право власності на частину спірної квартири, але проживати разом двома сім»ями в однієї квартирі він не згоден, тому підтвердив, факт відсутності доступу позивачки до квартири, проте не заперечує виплатити позивачки грошову компенсацію за її частину квартири, однак матеріально не забезпечений, тому має намір продати спірну квартиру, придбати для своєї сім»ї квартиру меншого розміру, та частину грошей сплатити позивачки відповідно її частки.

           Доводи відповідача про те, що між членами його сім»ї склався порядок користування  спірною квартирою, тому не має можливості виділити позивачки у користування житлову кімнату, площею 11,2 кв.м., суд не може прийняти до уваги, оскільки такий порядок явно ущемляє права іншого співвласника спірної квартири та обмежує його право власності у вигляді користування спірною квартирою.

          Суд вважає, що виниклий між сторонами спір можливо розглянути шляхом визначення порядку користування житловою площею квартири між усіма співвласниками квартири.

          Судом встановлено, що житлова площа спірної квартири 29,6 кв.м., частка позивачки у квартирі складає 1/4, тобто 29,6:4 = 7,4 кв.м., кімнати, яка б фактично відповідала цьому розміру у квартирі не має, однак суд вважає можливим виділити в користування позивачці житлову кімнату, площею 11,2 кв.м., а відповідачам житлову кімнату, площею 18,4 кв.м,  підсобні приміщення залишити в загальному користуванні. Вказаний варіант не буде обмежувати будь-яких інтересів, так як квартира складається із двох житлових кімнат, які є ізольованими з окремими входами, кухня має площу 8,7 кв.м,  ванна та туалет роздільні, фактично вхід на балкон буде здійснюватися із житлової кімнати, площею 18,4кв.м., яка знаходиться в користуванні  відповідачів.

             Крім того, суд вважає, що право визначення порядку користування житловими приміщеннями квартири  належить виключно власникам цієї квартири – ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а не членам їх сім"ї, зокрема ОСОБА_3, які не є учасниками права власності на квартиру та фактично повинні користуватись приміщеннями,  які  відповідають частки власника у праві власності на квартиру.

             Таким чином, у суду не має законних підстав обмежити право власності позивачки в користуванні, належної її на праві власності 1/4 частини спірної квартири.

             Відповідно п.14 Пленуму Верховного Суду України"Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 року/із змінами/, вбачається, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші  приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

            Відповідно ст.60 ЦПК України – кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Суд вважає, що вимоги позивачки в частині стягнення з відповідачів на користь позивачки  матеріальної шкоди у загальному розмірі 67200 гривень та моральної шкоди у розмірі 30000 гривень  не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні,  оскільки позивачка не доказала, що її були спричинені збитки саме з приводу відновлення  порушенного її права, не надала доказів з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір збитків та моральної шкоди, крім того, суд критично відноситься до договору оренду житла та вважає невстановленим факт проживання або непроживання позивачки в орендований квартирі в період з вересня 2008 року, та невстановленим факт здачи відповідачами однієї кімнати спірної квартири квартирантам та отримання з цього приводу прибутку, тому в цієї частини вимоги позивачки не підлягають задоволенню.

            На підставі викладеного та відповідно ст.391 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що позивачка частково доказала свої позовні вимоги, володіє 1/4 частинами вказаної квартири  на підставі нотаріально посвідченого свідоцтва про право на спадщину,  тому суд вважає можливим вселити позивачку в квартиру та визначити порядок користування житловими приміщеннями, так як відповідачі фактично незаконно користується повністю усією квартирою,чим порушуються права власності позивачки, як співвласника квартири, однак в іншій частині позову про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди з відповідачів  вважає за необхідне відмовити.

           Керуючись  ст.ст.22,23,355,356,358,391 ЦК України, ст.ст. 213-215, 223 ЦПК України, суд –

                                                                ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

           Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

           Визначити порядок користування АДРЕСА_1,  виділив в користування ОСОБА_1 житлову кімнату, площею 11,4 кв.м., а в користування  ОСОБА_2, ОСОБА_3 – житлову  кімнату, площею 18,4 кв.м.

           Підсобні приміщення квартири – кухню, площею 8,7 кв.м.; ванну кімнату, площею 2,6 кв.м.; туалет, площею 1,0 кв.м., коридори, площею 4,7 та 2,4 кв.м., лоджію 0,9 кв.м., вбудовані шафи, площею 0,5 та 0,5 кв.м. – залишити в загальному користуванні, зобов»язав сторони не чинити перешкод в їх користуванні.

            В іншій частині позову про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 67200 гривень та моральної шкоди у розмірі 30000 гривень – відмовити у повному обсязі.

            Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                               Суддя:                                                                М.В.Гниличенко