Справа № 2-О-238/10 рік

                                        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10 серпня 2010 року                                                                                            місто Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

    головуючого – судді  Непоради М.П.

    при секретарі             Яіцької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою

ОСОБА_1

про

встановлення факту належності правовстановлюючого документу,  

ВСТАНОВИВ:

              ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право на спадщину за заповітом  від 5 вересня 2001 року.  

        Заявник просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, саме що свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 5 вересня 2001 року, яке зареєстровано в у реєстрі за № 3-3106 дійсно належить ОСОБА_1.

        В судовому засіданні заявник заяву підтримала в повному обсязі, та просила суд ухвалити рішення, яким задовольнити її вимоги.

        Суд, дослідивши надані докази та з'ясувавши обставини по справі, вважає що заява підлягає задоволенню.

                В судовому засіданні встановлено, що 5 вересня 2001 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3. Спадкове майно складається з ізольованої однокімнатної квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1

        Зазначене свідоцтво зареєстровано в КП «ОМБТІ і РОН» під № 100 стр. 86 кн. 16 дк 11.10.2001 року.

Вказаний свідоцтво було видано державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Сегенюк С.Б., та зареєстровано в реєстрі за № 3-3106.

В момент укладання договору дарування у заявника був паспорт у якому фамілія заявника була «ОСОБА_1» замість «ОСОБА_1»  та записано було у договорі дарування як «ОСОБА_1».

16 червня 2010 року ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України нового зразку з встановленим прізвищем «ОСОБА_1».  

Встановлення факту належності договору дарування  потрібно заявнику для розпорядження належним їй майном.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 256 суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особи, прізвища, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті.

          Таким чином, аналіз всіх вищевикладених доказів в їх сукупності дозволяє суду зробити  висновок про те, що заявнику ОСОБА_1  дійсно належить свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 5 вересня 2001 року.

           Керуючись ст.ст. 15, 26, 256, 259 ЦПК    України,  суд, -

ВИРІШИВ:

         Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

           Встановити юридичний факт що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, зареєстроване у реєстрі за № 3-3106 та видане на прізвище «ОСОБА_1» дійсно належить ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя                                                                                                         Непорада М.П.