Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  Справа №22ц- 3134/10                                                                            Головуючий в I інстанції – Башмаков Є.А.

 Категорія 57                                                                                              Доповідач – Максюта Ж.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    26 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Приходченко С.Ф,

            суддів               -  Максюти Ж.І. Лаченкової О.В.

            при секретарі   -  Лещинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційні скарги  Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська  та ОСОБА_2

на постанову   Жовтневого  районного суду м. Дніпропетровська  від 01 лютого 2010 року

по справі за позовом   ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська проперерахунок пенсії, та визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИЛА:

24 листопада 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м. Дніпропетровська (далі УПФУ) про стягнення підвищення до пенсії.

В обґрунтування позову посилалася на те, що має статус дитини війни. В листопаді 2009 року із листа відповідача вона дізналася  про те, що їй не здійснювалась виплата належної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В зв’язку з цим позивачка просить визнати зазначені дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної раніше їй пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2006 по 2009 рік, нарахувати та виплачувати їй щомісячно пенсію з урахуванням 30% соціальної надбавки від мінімальної пенсії за віком, згідно   вищезазначеного закону.

Постановою від 01 лютого 2010 року Жовтневий  районний суд м. Дніпропетровська зобов'язав УПФ України в  Жовтневому  районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 недоотримані нею суми підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 лютого 2008 року по 01.02.2009 року, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В задоволенні іншої частини позову відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального характеру.

В апеляційній скарзі відповідач Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська  ставить питання про скасування постанови та прийняття нової про відмову у задоволені   позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог,  колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська  відхилити, за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2  ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У позивач має  статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення /а.с.6/.

             Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем була призначена та виплачувалася пенсія, що у 2006-2009 роках нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

             Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України,  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України  22.05.2008 року № 10-рп/2008.  

             Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

             Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

              Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.  

              Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.  

              Законом України від 22 березня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни та виключено п.17 ст.77 зазначеного закону. Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування, тобто 2 квітня 2006 року було відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2006 року.  

              Разом з тим, відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений  Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України у 2006 році не був визначений порядок виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, що у свою чергу виключило можливість збільшення пенсії.  

              Таким чином, вимоги позивача щодо донарахування та виплати надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.  

              Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».  

              Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.  

              Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

              Згідно зі ст. 22 Закону України «Про Конституційний суд України» рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та громадянами.  

              Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік втратила чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії позивачу відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.  

              Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська      будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не здійснювало.  

              Таким чином, колегія судів приходить до висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська області провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та сплатити на її користь заборгованість з цих виплат.  

              Рішенням Конституційного  Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.  

              Отже, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та сплатити на його користь заборгованість з цих виплат.  

              Проте, Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська будь-яких дій з цього приводу не здійснювало.  

              Таким чином, колегія суддів приходить до  висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська області провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.  

        Підлягають також задоволенню і вимоги позивача щодо підвищення пенсії за 2009 рік, оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.       У 2009 році дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася.  

       Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум встановлений на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а тому також підлягають до задоволення вимоги позивача, що до проведення перерахунку та виплатити позивачу недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії  з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року.  

              Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

             Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.  

              Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.1 1.2005р.).  

            Також слід зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захист) окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).  

              Відповідно до ст. 65 розділу VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить   з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.  

               Відповідно до ст. 62 розділу VI Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить   з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.  

              Відповідно до ст. 58   Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»   прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить   з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень,

              Враховуючи, що вимоги позивача ґрунтуються на нормах Конституції України, що гарантують забезпечення соціальних виплат певним категоріям громадян, в тому числі й позивачу, який має правовий статус, визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а його право на отримання підвищення до пенсії регламентовано та захищено імперативними нормами Конституції України та Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також беручи до уваги, що відповідач у позасудовому порядку донарахування та виплату належних позивачу до сплати сум не здійснює, чим порушує права позивача на отримання таких виплат, та  наявність кореспондуючого обов’язку держави щодо здійснення таких виплат, колегія суддів вважає за можливе визнати причини пропуску позивачем строків звернення до суду з таким адміністративним позовом поважними.    

           Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,  315 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                                            В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м. Дніпропетровська –відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

            Постанову  Жовтневого  районного суду м. Дніпропетровська  від 01 лютого 2010 року скасувати.

            Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.  

Визнати причини пропуску строку ОСОБА_2 поважними.  

            Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська в частині виплати ОСОБА_2 пенсії у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та у період з 01.01.2009 року по 01.11.2009 року без урахування підвищення, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини   1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"   .  

            Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена ОСОБА_2 у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та у період з 01.01.2009 року по 01.11.2009 року з урахуванням права отримувача пенсії на її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», частини   1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та виплатити на користь ОСОБА_2 різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами.  

В іншій частині позову - відмовити.  

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Судді: