Справа № 2-3235/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частина)

28 липня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді                                 САЧЕНКО О.О.

при секретарі                                           БОЖОК Ю.Р.

розглянувши у судовому засіданні в  приміщенні Подільського районного суду м. Києва справу за позовом ОСОБА_1  до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАНИ У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ  про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В :

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 10,11,88,209,212,214-215, 218,233 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до  ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАНИ У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни – задовольнити частково .

 Визнати відмову Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області  № 409/В-01 від 23.03.2010 року – незаконною.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Київській області  перерахувати ОСОБА_1  невиплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, в порядку ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 01.04.2010 рік.

 Стягнути з Головного Управління Пенсійного Фонду України У Київській Області  на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 56,00 гривень та витрати по оплаті витрат на  інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

 З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись 30.07.2010 року.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення  рішення.

Апеляційна   скарга   на рішення  суду  подається  протягом двадцяти   днів   після   подання  заяви  про апеляційне   оскарження ,  через  районний  суд.

СУДДЯ                                                       САЧЕНКО О.О.

Справа № 2-3235/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

28 липня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді                                 САЧЕНКО О.О.

при секретарі                                           БОЖОК Ю.Р.

розглянувши у судовому засіданні в  приміщенні Подільського районного суду м. Києва справу за позовом ОСОБА_1  до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАНИ У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ  про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни.

Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав наведених в заяві, та пояснив, що є "дитиною війни" згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідачем не було зроблено відповідний перерахунок за період з 01.01.06 р. по 01.04.2010 року, позивач і звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду з заяву в якій просив розглядати справи без участі його представника (а.с.30), подав письмові заперечення проти позову в яких просив суд в позові відмовити (а.с.31,32).

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10) та перебуває на обліку в Головному управління пенсійного фонду України у Київській області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни, що підтверджується письмовою відповіддю відповідача (а.с.17).

Позивач посилається на те, що за період 2006-2010 років він не отримував надбавку до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановлену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а на протязі 2008 року отримував надбавку частково.

02.03.2010 року позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Київські області з заявою про перерахунок пенсії починаючи за період з 2006 року по березень 2010 року з урахуванням 30% надбавки, встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (а.с.16), однак листом від 23.03.2010 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії, з посиланням на  Закони України  "Про державний бюджет України" на 2006-2008 років (а.с.17).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

При цьому, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а для інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлений законом.

У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України "Про прожитковий мінімум" (№ 966-ХІV від 15.07.1999 р.). Даний Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" - прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею другою Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: 1) встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; 2) формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

На підставі вищевикладеного вбачається, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч. 3 ст. 46 Конституції України, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того, Державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним  джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Одночасно з цим, відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України до компетенції суду, щодо розгляду цивільних справ належить, спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення , надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового права, пайків або грошової компенсації замість них.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року № 3367-ІV до статті 110 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235- IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни, якими "установлено, що пільги, дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Відповідно до п. 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (в тому числі) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Також Конституційний Суд звернув увагу Верховної Ради України, Президента України та Уряду України про необхідність дотримання положень статей Конституції України, Бюджетного Кодексу України під час підготовки, ухвалення і введення в дію законів про Держбюджет.

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI викладено статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у новій редакції, яка діяла з 01.01.2008 року, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. З 01.01.2008 року виплата зазначеного підвищення до пенсії здійснюється у розмірі 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У своєму рішенні Конституційний Суд зазначив, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу I) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ II).

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За змістом ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" у разі, якщо акти або їх окремі положення визначаються такими, що не відповідають Конституції України  (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Суд приймає до уваги той факт, що Рішення Конституційного Суду України не мають зворотної дії у часі.

Приймаючи до уваги ту обставину, що наявність декількох Законів України, які по різному регулювали спірні правовідносини призвело до складності в їх застосуванні та необхідності  звертатися до Конституційного Суду України для визначення відповідності цих Законів - Конституції України, суд приходить до висновку, що строк звернення до адміністративного суду позивачем пропущений  з поважних причин.

До судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень...

Необхідно зазначити, що до компетенції відповідача не входить здійснення виплат державної допомоги, оскільки здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплата всіх видів державних соціальних допомог, інших грошових виплат відноситься до компетенції Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 р. № 147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07 червня 2006 р. № 683/12557.

 За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. А тому у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет на 2008 рік", якими були зупинені та змінені положення чинного законодавства України, на підставі якого позивачеві не було нараховано доплати до пенсії, тому відповідач повинен здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги починаючи з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 01.04.10р.

 На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 152 Конституції України, Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 20.01.2005 р., Закону України  "Про державний бюджет 2007 рік" від 19.12.2006 р., Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", ст.ст. 1, 3, 5-7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 5, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до  ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАНИ У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни – задовольнити частково .

 Визнати відмову Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області  № 409/В-01 від 23.03.2010 року – незаконною.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Київській області  перерахувати ОСОБА_1  невиплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, в порядку ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 01.04.2010 рік.

 Стягнути з Головного Управління Пенсійного Фонду України У Київській Області  на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 56,00 гривень та витрати по оплаті витрат на  інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення  рішення.

Апеляційна   скарга   на рішення  суду  подається  протягом двадцяти   днів   після   подання  заяви  про апеляційне   оскарження,  через  районний  суд.

СУДДЯ                                                                 САЧЕНКО О.О.