Справа № 2-3309/10 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ                           УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

29 липня 2010 року  Подільський  районний суд м. Києва в складі

головуючого судді                               САЧЕНКО О.О.

при секретарі                                 БОЖОК Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ПОДІЛЬСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії , -

В С Т А Н О В И В :

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст. ст. 10,11,88,209,212,214-215, 218,233 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до  УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ПОДІЛЬСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – задовольнити.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Подільському районі в м. Києві  щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

  Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 р.

 Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва  на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

З повним текстом постанови сторони можуть ознайомитись 30.07.2010 року.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Подільського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляція на рішення може бути подана до Подільського районного суду м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                 САЧЕНКО О.О.

Ў Справа № 2-3309/10 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ                           УКРАЇНИ

29 липня 2010 року  Подільський  районний суд м. Києва в складі

головуючого судді                               САЧЕНКО О.О.

при секретарі                                 БОЖОК Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м. Києва матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ПОДІЛЬСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії .

У судовому засіданні з’явився представник позивача, який позов підтримав, та пояснив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Внаслідок захворювання , з виконанням робіт із ліквідацією наслідків аварії, його було визнано інвалідом 2 групи та перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України Подільського району м. Києва у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак відповідач не проводить йому зазначені виплати та  своїми діями порушив вимоги ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55 Конституції України та ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), що призвело до відмови в перерахунку сум щорічної допомоги на оздоровлення.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.18).

Суд вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надає право учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, ІІ групи інвалідності, на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, а ст. 62 зазначеного Закону – регламентує, що порядок застосування цього Закону визначається КМУ, рішення якого, відповідно до ст. 17 Конституції України, є обов’язковими для виконання.

На підставі ст. 117 Конституції України та ст. ст. 62, 67 ЗУ ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», КМУ видав постанову № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановив розміри допомоги не оздоровлення, а саме – як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, ІІ групи інвалідності – 120 грн. Ця постанова є чинною і була прийнята у відповідності до ст. ст. 95, 116, 117 Конституцій України, ст. ст. 4, 7 Бюджетного кодексу України «в межах можливості видаткової частини Державного бюджету України та у відповідності до ст. 62 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи».

Стаття 71 ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату деяких компенсацій і допомог, зокрема у розмірах, визначених постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Будь-які зобов’язання, взяті фізичними особами за кошти Державного бюджету України без відповідних асигнувань, або  ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним Кодексом та Законом про Державний бюджет, не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати Державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.

Норми ст. 4 Бюджетного Кодексу України визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цьому Кодексу та Закону про Державний бюджет України.

Згідно п. 4 Постанови КМУ № 936 від 20.09.2005 року «Про порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» виплата компенсації та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахованої виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, … за місцем реєстрації громадян… для цього в Управлінні відкритті рахунки за якими провадяться соціальні виплати, доплати (види допомоги) за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями на підставі звітів поданих до Управління , передбачені підпунктами 5-13 п. 4, виплати передбачені підпунктами 1-4 (в тому числі щорічна допомога на оздоровлення) пункту 4 цього Порядку здійснює Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Тому прохання позивача до суду стягнути з Управління недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення, є помилковим і не підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач з 13.06.2002 р. отримав безстрокову другу групу інвалідності та є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи - 1 категорії (а.с.7,8).

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (надалі Закон № 796-XII) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. Статтею 50 Закону № 796-XII передбачено, що особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Статтею 62 даного Закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Зважаючи на це, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача на те, що стаття 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює лише право на пенсію для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а ст. 62 Закону - регламентує, що порядок застосування цього закону визначається КМ України, рішення якого є обов'язковими для виконання. На Кабінет Міністрів України ст. 62 покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових сум щорічної допомоги на оздоровлення.

У Законі N 796-XII викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу права, наданого Законом N 796-XII, є безпідставним.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 29, 36, частини другої   ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року (надалі - Рішення КСУ від 9 липня 2007 року) пункт 30 Закону про Державний Бюджет на 2007 рік було визнано таким, що не відповідає Конституції України. Зокрема, в ч. 1 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року зазначено: "Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": … п. 30 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію  … в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців 2-7 ч. 1 …та ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Згідно з частиною 3 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року "Положення … пунктів … 30 …. ст. Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення". Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України "Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність". Відповідно до ч. 5 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року "Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними". Згідно із частиною 6 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року "Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене". Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України "Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Крім того, згідно із ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" № 422/96-ВР "Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". На підставі зазначеного суд вважає, що позивач дійсно є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має право на отримання пенсій у розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII.

Суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. Відносини, що склалися між Позивачем та відповідачами є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту ст. 3 та п. 2 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) - зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на отримання пенсії у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Керуючись вимогами ст. 4 ЦК України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. ЦК України на суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, суд, встановивши невідповідність положень нормативно-правового акту Конституції України застосовує положення Конституції України як норми прямої дії. При цьому, суд не застосовує закон чи інший нормативно-правовий акт, який не відповідає Конституції України.

Отже, виходячи з пріоритетності конституційних норм, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплат  Позивачу, застосуванню підлягали норми ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зі ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Також суд звертає увагу на те, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії - інвалід ІІ групи, перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в м. Києві про що свідчить видане їй посвідчення НОМЕР_1

Відповідач не заперечує стосовно статусу позивача який дійсно має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону № 796-XII.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам другої групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі восьми  мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.

Частиною 1 статті 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій ( передбачених цим Законом)  підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71, в якій встановлено, що  дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 року).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Верховною Радою України дію статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V «Про Державний Бюджет на 2007 рік». Проте зупинення дії статті 48 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.

Враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та його обов’язковість до виконання, суд вважає, що положення Закону № 796-XII не є призупиненими на цей час та підлягають застосуванню при розгляді справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що згідно з ст. 101 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» право встановлювати розміри соціальних виплат було надано Кабінету Міністрів України.

Проте, заперечення відповідача не приймаються судом до уваги в зв’язку з тим, що незважаючи на право, яке було надано Кабінету Міністрів України відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Кабінет Міністрів України не реалізував це право та не встановив розмір соціальних виплат саме на 2007 рік ні шляхом видання окремого нормативного акту, ні шляхом внесення змін в діючий нормативно-правовий акт.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 15 ЦПК України до компетенції суду, щодо розгляду цивільних справ належить, спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення , надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового права, пайків або грошової компенсації замість них.

Аналізуючи зміст наведених нормативно-правових актів, суд   приходить до висновку, що  викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що відмова  відповідача є неправомірною, суд вважає, що позовні вимоги позивача доведені і підлягають задоволенню, у частині зобов'язання УПФ України у Подільському районі м. Києва зробити перерахунок ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 р., а також підлягає стягненню оплата інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн.  

На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 152 Конституції України, Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 20.01.2005 р., Закону України  "Про державний бюджет 2007 рік" від 19.12.2006 р., Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", ст.ст. 1, 3, 5-7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 5, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України  суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до  УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ПОДІЛЬСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – задовольнити.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Подільському районі в м. Києві  щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

  Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 р.

 Стягнути з Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва  на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Подільського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляція на рішення може бути подана до Подільського районного суду м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                     САЧЕНКО О.О.