Справа № 2-О-170/10 рік

                                        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16 червня 2010 року                                                                                            місто Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі:

    головуючого – судді  Непоради М.П.

    при секретарі             Яіцької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою

ОСОБА_1

зацікавлена особа – Державний нотаріус Сьомої одеської державної нотаріальної контори Шевиріна А.О.

про

встановлення факту належності правовстановлюючого документу,  

ВСТАНОВИВ:

              ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме договору дарування від 04 січня 1997 року.

        Заявник просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, саме що договір дарування від 04 січня 1994 року, зареєстрований у реєстрі за № 4-4 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно належить ОСОБА_1

        В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала в повному обсязі, та просила суд ухвалити рішення, яким задовольнити  вимоги заявника.

        Зацікавлена особа – державний нотаріус Сьомої одеської державної нотаріальної контори – Шевиріна А.О. в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій вона не заперечує проти задоволення заяви та просить суд ухвалити рішення за її відсутністю.

        Суд, дослідивши надані докази та з'ясувавши обставини по справі, вважає що заява підлягає задоволенню.

                В судовому засіданні встановлено, що 04 січня 1994 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування, згідно якого ? частина домоволодіння, яке розташовано у АДРЕСА_1, яка була передана їй в дар.

Вказаний договір дарування був посвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Шевиріною А.О., та зареєстрований у реєстрі за № 4-4.

У відповідності з ЦК УРСР, якій діяв в той час, а саме згідно зі ст. 227, договір дарування був зареєстрований у Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації за № 3259, стр. 62 кн. 39 дог.

В момент укладання договору дарування у заявника був паспорт зразка СРСР, у зв'язку з чим переведення з російської мови на українську  прізвища заявника «Неваленная» було здійснено державним нотаріусом самостійно та записано у договорі дарування як «Неваленна».

17.12.1997 року ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України нового зразку з встановленим прізвищем «ОСОБА_1».  

Встановлення факту належності договору дарування  потрібно заявнику для продажу частини житлового будинку, якій належить йому на підставі зазначеного договору дарування.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 256 суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особи, прізвища, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті.

          Таким чином, аналіз всіх вищевикладених доказів в їх сукупності дозволяє суду зробити  висновок про те, що заявнику ОСОБА_1  дійсно належить договір дарування від 04 січня 1994 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

           Керуючись ст.ст. 15, 26, 256, 259 ЦПК    України,  суд, -

ВИРІШИВ:

         Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

           Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 договору дарування від 04 січня 1994 року, зареєстрованому у реєстрі за № 4-4, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

           Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя                                                                                                         Непорада М.П.