Справа №2-1298/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня   2010 року Прилуцький міськрайонний суд  Чернігівської  області

                                    в складі :     головуючого  -   судді   Зарічної Л.А.,

                                                              при секретарі:   Голушко Н.А.,

                                представників сторін : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши  у відкритому  судовому  засіданні в м. Прилуках  справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: АКБ соціального розвитку  «Укрсоцбанк»,  ОСОБА_6, про визнання права  власності на Ѕ частину будинку

В С Т А Н О В И В :

              18.11.2005 року  було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого  ОСОБА_5МС.  придбав будинок  в АДРЕСА_1.  Посилаючись на ті обставини, що дане житло було придбано у період шлюбу з відповідачем, ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою про  визнання за нею права власності на  Ѕ частину даного будинку.

    В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та при цьому зазначили, що  вказаний будинок був придбаний у період шлюбу позивачки та відповідача за кошти отримані в кредит в  АКБ «Укрсоцбанк»,  у зв’язку з чим було передано дане житло в іпотеку..  Зважаючи на ті обставини, що по документах Прилуцького МБТІ власником цього будинку зазначено ОСОБА_5, та оскільки ними сплачено майже половина кредиту, позивачка просить суд задовольнити її позовні вимоги та визнати саме право власності на Ѕ його частину, виключаючи при цьому можливість отримання грошової компенсації.

      Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили поти задоволення позовних вимог в частині втзнання пропва власності, оскільки на вказаний будинок мається відповідна заборона на відчуження, тим паче, до даного часу  залишається не сплаченою відповідна сума кредитних коштів, яка отримувалася в банку саме для придбання даного будинку.

      Представник  АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог  ОСОБА_4 в повному обсязі, зазначивши при цьому, що банк не вбачає підстав для зміни умов як кредитного , так і іпотечного договору,тим паче, що на даний час  залишилася майже половина кредитних коштів не відшкодована,, та маються відповідні порушення виконання зобов’язань.

      ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних  та при цьому вказав, що протягом тривалого часу, через відсутність коштів у сторін, саме він сплачував відповідні кошти в рахунок погашення кредиту.

      Свідок  ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що особисто займалася підшукуванням житла для сторін на їх прохання та їй відомо, що вказаний будинок був придбаний для їх спільного проживання, за домовленість з батьками зятя допомагати дітям . Також свідок зазначила, що ще під час укладання договору купівлі продажу, її донька хотіла,

щоб покупцями були записані  дві особи, як  вона, так і  її чоловік, відповідач по справі, але   їй повідомили, що для цього не має необхідності, оскільки і так вказане житло набувається у період шлюбу, а тому вона матиме законне право на його половину, у випадку його розподілу.

    Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши наявні докази по справі суд приходить до наступного висновку:

 В судовому засіданні було достовірно встановлено, що 03 серпня 2002 року було зареєстровано шлюб між сторонами, який рішенням Прилуцького  міськрайонного суду від 21.06.2010 року було розірвано.

    Договір купівлі-продажу та  довідка Прилуцького МБТІ підтверджує придбання  ОСОБА_5  18 листопада 2005 року  житлового будинку АДРЕСА_1.

     В той же час, відповідно до  договору кредиту,  №959/1-55 від  21.11.2005 року  Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_5 кредит в сумі 11500 доларів  США  для придбання  будинку АДРЕСА_1, а відповідно до договору іпотеки, вказаний будинок переданий іпотекодержателю в забезпечення виконання зобов’язання по вказаному вище  кредитному договору.

Наявні відповідні   заяви продавця  будинку ОСОБА_8 , які нотаріально посвідчені, підтримують обставини передачі  коштів  у сумі 58075 грн. покупцем  лише після отримання відповідного кредиту, тобто 25.11.2005 року.

    Наявність  відповідної  відмітки на договорі купівлі-продажу про заборону  , витяг з Державного реєстру обтяжень  рухомого майна та витяг про реєстрацію р в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, підтверджує існування   відповідних обтяжень, які забороняють   здійснювати дії по відчуженню даного майна , а саме будинку АДРЕСА_1  до припинення чи розірвання іпотечного договору.  

     Відповідно до  Постанови Пленуму Верховного Суду України  №16 від 12.06.1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю» слід врахувати, що  спільною сумісною власністю подружжя можуть бути  грошові кошти та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами.

 Однак ,  отримані відповідачем ОСОБА_5  кошти за договором позики в сумі 11500 доларів США не надходили до сімейного бюджету та  не є спільною  сумісною власністю подружжя., а тому і не можуть  враховуватися при вирішенні спору.

Крім того, згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» судам слід врахувати, що відповідно до правил кредитування приватного житлового будівництва позичальник до закінчення виплати одержаної позики не має права відчужувати збудований або капітально-відремонтований за рахунок позички будинок без дозволу банку або підприємства (організації), що видали позичку.

 Крім того, відповідно до ст.520 ЦК України  заміна боржника за зобов’язаннями погашення позики можлива лише за згодою кредитора.

 В судовому засіданні представник банку заперечив проти задоволення вимог позивачки та  відмовився надавати згоду на проведення відповідних дій по відчуженню  чи переведенню права власності на 1\2 частину вказаного будинку на позивачку та відповідно проводити заміну боржника за відповідним кредитним договором..

 За відсутності такої згоди , судом  мала б  взятися до уваги дана обставина  і вирішитися питання  про грошові розрахунки між сторонами, з врахуванням  частки кожного учасника спільної сумісної власності, виходячи вже із суми, яка була відшкодована за рахунок  сімейних коштів, та яка залишилася не відшкодована, що підтверджується відповідною довідкою  банку. .

 Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими  відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Але оскільки позивачка наполягала  саме на визнанні за нею права власності та категорично заперечувала проти  стягнення на її користь грошової компенсації відповідної частки, суд не має права вийти за межі позовних вимог та має  діяти відповідно до тих меж , якими визначені позовні вимоги ОСОБА_4, та які в даному випадку з  наведених вище підстав не підлягають до задоволення.

  НА підставі наведено та керуючись  ст.ст. 328,368,520 ЦК  України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

            У позові  ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права  власності на Ѕ частину будинку - відмовити.

        Рішення суду може бути оскаржено  шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Апеляційного  суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.                            

Суддя                                                                       Зарічна    Л.А.