Справа №2-619/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 серпня 2010 року                                  Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

                                                                     головуючої судді                        Луговця О.А.

                                                                     при секретарі                              Чорнуха Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії по інвалідності, -

В С Т А Н О В И В :

                ОСОБА_1 16 серпня 2010 року звернувся до суду з зазначеними позовом, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії і йому встановлена 3-а група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків вказаної аварії, але відповідач проводить йому виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, яка не відповідає вимогам ст.ст.49, 59, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В зв'язку з цим, просить визнати неправомірними дії відповідача по виплаті державної пенсії, як інваліду 3 групи, в розмірі меншому, ніж це встановлено ст.ст.49, 50, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством України прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та зобов'язати  відповідача провести належний перерахунок і виплату основної і додаткової пенсії за весь строк позовної давності.

                Ухвалами судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 16 серпня 2010 року провадження у зазначеній справі відкрито в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 16 серпня 2007 року по 31 грудня 2008 року, а в частині позовних вимог за період з 01 січня 2009 року - відмовлено у відкритті провадження на підставі п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України.

                Позивач в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує і просить їх задовольнити з вищевказаних підстав.

                Представник Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без їх участі та письмові заперечення проти позову, де позов не визнають і зазначають, що порядок обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на даний час залишається неврегульованим, тому обчислення пенсій, передбачених вищезазначеним законом, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно з п.6 якої у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути меншим по 3-й групі інвалідності 870 грн., а з врахуванням доплати згідно постанови Кабміну України №654 від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», - з 01 липня 2008 року мінімальний розмір пенсії зазначеної категорії осіб повинен складати 980 грн. Позивачу основний та додатковий розмір державної пенсії обчислений виходячи з положень зазначеного законодавства, а тому підстав визнавати їх дії чи бездіяльність неправомірними немає й в задоволенні позову слід відмовити.

                Оскільки в матеріалах справи достатньо даних для вирішення її по суті, то суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі сторін за наявними доказами.

               Дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.

               В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Борзнянському районі, має статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії й одержує пенсію по 3-й групі інвалідності в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копіями відповідних посвідчень позивача. Основний розмір пенсії ОСОБА_1 обраховано в мінімальному розмірі без заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, й станом на 01.08.2010р. складає 980 грн.; крім того, йому призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р., в сумі 106,35 грн., підвищення війни інваліда 3 групи в сумі 212,70 грн. та доплата в сумі 50 грн. (шифр 709), - зазначені обставини не заперечуються жодною з сторін й підтверджуються матеріалами справи.

                Відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності 6-ти мінімальних пенсій за віком, а згідно зі ст.50 даного Закону особам, віднесеним до 1-ої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 3-ої групи - 50% мінімальної пенсії за віком.

                Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. було внесено зміни до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв’язку з чим, з 01 січня 2008 року основна та додаткова пенсія виплачувалася позивачеві у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

                Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. зазначене положення Закону  України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним.

                Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                Посилання ж відповідача у своїх запереченнях, що Верховною Радою України рішення про відновлення дії норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції не приймалось, суд до уваги не приймає, оскільки рішення Конституційного Суду України автоматично відновлюють дію попередніх норм, мають пряму дію і не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; згідно зі ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов?язковими до виконання на території України.  

               Згідно з вимогами ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком при наявності у чоловіків 25 років, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Аналіз даної норми закону вказує на те, що мінімальний розмір пенсії позивачу повинен визначатися не з тих чи інших розрахункових величин, а із встановленого на законодавчому рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший  розмір, немає. Тому, суд не може взяти до уваги доводи відповідача про те, що ця норма закону не може застосовуватися при розрахунку розміру пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки це буде порушувати конституційні права та гарантії позивача на отримання основної пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, яка заподіяна здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50, 54 зазначеного Закону.

               Відповідно до ст.10 ЦПК України розгляд і вирішення справ здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується. За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Вищевказані положення Основного Закону України принципово забороняють законодавцю погіршувати становище людини в суспільстві шляхом обмеження тих прав і свобод, які вже закріплено в законах України. В п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» також вказано, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування тощо) підлягають оцінці на відповідність, як Конституції, так і закону; якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд повинен застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

               Таким чином, враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню саме положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, а тому виплата відповідачем ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії в розмірі, меншому, ніж то передбачено ст.ст.49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 16 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року й з 22 травня 2008 року і по 31 грудня 2008 року є порушенням прав позивача, визначених даним Законом та Конституцією України.

                Щодо дій відповідача за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, то суд вважає, що підстав для визнання дій відповідача незаконними немає, так як він у відповідності до положень ч.2 ст.19 Конституції України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що були передбачені діючим у даний проміжок часу чинним законодавством.

                Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

                Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідача правомірними чи неправомірними та в разі неправомірності їхніх дій, зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону.

                Разом з тим, оскільки предметом розгляду є вимоги ОСОБА_1 за період з 16 серпня 2007 року по 31 грудня 2008 року, які у відповідності до положень ст.257 ЦК України знаходяться у межах загального трирічного строку позовної давності, то з урахуванням вищевказаних обставин справи позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню: за період з 16 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

                На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 19, 22, 152 Конституції України, ст.ст.49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.10, 11, 60, 83, 88, 208, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

                Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

                Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі щодо виплати ОСОБА_1 основної та додаткової державної пенсії, як інваліду 3 групи-учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі меншому, ніж це передбачено ст.ст.49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 16 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

                Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі провести перерахунок та виплату основної державної пенсії ОСОБА_1, як інваліду 3 групи-учаснику ліквідації  наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до положень ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі не менше 6-ти мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст.50 вищевказаного Закону в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, з розрахунку прожиткового мінімуму, який встановлено ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 16 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням проведених виплат за даний період.

                В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

                Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі на користь ОСОБА_1 37 грн. в рахунок відшкодування понесених ним по справі судових витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

                Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Борзнянський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Борзнянського райсуду                                                                         О.А.Луговець