Справа № 22ц-4246/10                         Головуючий у І інстанції  Тарабан Є.О.

Категорія      21                                       Доповідач Приходченко А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    09 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

                       головуючого –  Приходченко А.П.

                       суддів             – Демченко Е.Л., Волошина М.П.

                       при секретарі – Грало О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Царичанського районного  суду  Дніпропетровської області  від 28 січня 2010 року  за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи – приватний нотаріус Магдалинівського нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник Вікторія Володимирівна, Магдалинівський районний відділ земельних ресурсів Дніпропетровської області, Поливанівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, про встановлення факту родинних відносин, про визнання недійсними договору дарування, Державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на земельну частку /пай/,

встановила:

    У позовній заяві, пред’явленій до ОСОБА_2, ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин з  братом ОСОБА_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 р., визнати недійсним договір дарування від 08.08.2001 р., згідно з яким ОСОБА_4 подарував відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку,  визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю від 11.11.2002 р. виданий на ім»я ОСОБА_2, визнати за нею право власності на земельну частку /пай/ в порядку спадкування після смерті брата.

    Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28.01.2010 р. позовні вимоги задоволено частково, визнано факт, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_4, у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, винести нове рішення, яким задовольнити її вимоги і в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки /паю/» від 18.01.2001 р.

    Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

    Судом першої інстанції встановлено, що за життя ОСОБА_4 належала земельна ділянка розміром 8.640 га, що підтверджувалося Державним актом на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 055513 від 19.04.2001 р. /т2, а.с.192/. На праві власності йому також належала садиба № АДРЕСА_1.

    08.08.2001 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування земельної ділянки площею 8.64 га посвідчений нотаріально і зареєстрований за № 2584 /т2, а.с.232/.  

    18.08.2001 р. ОСОБА_4 склав заповіт на ім»я ОСОБА_1, у якому заповідав їй житловий будинок і все майно /т1, а.с. 134/.

    Тобто, за життя волевиявлення  ОСОБА_4 складалося з відчуження земельних ділянок на користь відповідача ОСОБА_2, а решти власності - житлового будинку та майна на користь позивачки ОСОБА_1

    Крім того, перевіряючи законність укладеного договору дарування земельних ділянок, суд обґрунтовано зазначив, що на момент укладення договору право ОСОБА_4 вже було оформлене Державним актом на право власності на землю, а не свідоцтвом про право на земельну частку /пай/. Статтею 1 Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки /паю/» від 18.01.2001 р. було встановлено заборону щодо відчуження земельних часток /паїв/, а не земельних ділянок, на які були оформлені Державні акти. Правова природа цих понять різна, вони мають різні предмети: межі земельної частки не визначалися, площа встановлювалась в умовних  кадастрових гектарах, а земельна ділянка відповідно до Державного акту виділялася в натурі з визначенням меж. Для реєстрації договорів оренди земельних часток /паїв/ і для реєстрації договорів земельних ділянок було прийнято Кабінетом Міністрів України різні постанови, які є чинними і цей час.

    За таких обставин суд правомірно прийшов до висновку, що договір дарування є законним, підстави вважати його таким, що укладений з порушенням ст. 48 ЦК України 1963 р. відсутні, тому обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання договору дарування незаконним. Оскільки підстави для визнання договору дарування відсутні, не підлягають задоволенню і вимоги щодо визнання недійсним і Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого на підставі договору дарування.

    Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що право власності на земельну ділянку /пай/ посвідчувалося Державним актом, тому угода дарування земельної ділянки є недійсною, не можуть бути підставою для скасування рішення суду в оскарженій частині, оскільки позивачкою переплутано правовий предмет земельної частки /паю/ і земельної ділянки, які мають різне правове регулювання.

    Рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308  ЦПК України, колегія суддів

                                                                        ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

      Рішення Царичанського районного суду  Дніпропетровської області від 28 січня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення і може бути оскаржена  до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді