№1-664\10

    ВИРОК

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 серпня 2010  року   Печерський районний суд м. Києва у складі

головуючого - судді                                      Білоцерківця О.А.,

при секретарі -                                               Шейчук О.Ю.,

за участю  прокурора -                                 Байдюка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  кримінальну справу по обвинуваченню  

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,  раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 28.02.2010 р. прибув до квартири АДРЕСА_1 з метою провідати свого малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, який знаходився під наглядом бабусі ОСОБА_3 За обопільною згодою ОСОБА_3 дозволила  ОСОБА_1 пожити в зазначеній квартирі  та допомагати їй доглядати за ОСОБА_2

22.03.2010 р., приблизно о 13 год. 40 хв., ОСОБА_1 зайшовши до кухні кв. № АДРЕСА_1, побачив що                      ОСОБА_2 насмітив. Після цього ОСОБА_1, розлютившись  та                 незважаючи на безпорадний стан ОСОБА_2, діючи умисно, підійшов до останнього та долонями лівої та правої рук завдав              ОСОБА_2 два удари по обличчю.

Внаслідок отриманих  ударів, ОСОБА_2 були завдані тілесні ушкодження у вигляді синців у лівій лобно-скроневій ділянці                                з переходом на повіки лівого ока, у правій вилично-скроневій ділянці                з переходом на праву щоку, які з огляду на характер  та локалізацію описаних ушкоджень могли утворитись внаслідок  нанесення ударів руками та згідно висновку судово-медичної експертизи №334\і від 25.06.2010 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе в  інкримінованому діянні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному.

 Зазначив, що дійсно він наніс своєму сину, ОСОБА_2, два удари долонями в обличчя, пояснив, що вчинив так з метою виховання, оскільки останній насмітив на кухні.

Розкаявся у скоєному, просив суворо не карати, зазначив, що зробив для себе відповідні висновки, обіцяв в подальшому бути стриманішим, що подібне не повториться.

  В судовому засіданні постановою головуючого визнано недоцільним дослідження доказів по справі в повному обсязі, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та  відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції підсудного.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки його винність підтверджується наявністю достатніх, об’єктивних та допустимих доказів по справі.

Діяння, вчинене підсудним  є суспільно небезпечним і підлягає кваліфікації ч. 1 за ст. 125 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились в спричиненні умисного  легкого тілесного ушкодження.

При призначенні міри покарання підсудному суд враховує тяжкість скоєного, особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, позитивно характеризується, обставину, яка пом’якшує покарання підсудного -  щире каяття.

Обтяжуючою покарання обставиною є вчинення злочину щодо малолітнього.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства та необхідність обрання йому міри покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 321, 322, 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1  визнати винним                        у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд.

СУДДЯ                                      О.А. Білоцерківець