Справа № 22ц-4288/2010 Головуючий у 1 інстанції – Коверзнев В.О.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: КОВАЛЕНКО Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова про визнання дій протиправними та зобов”язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 вересня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, визнано дії УПФ України в Деснянському районі м.Чернігова по виплаті ОСОБА_5 надбавки до пенсії в період з липня по грудень 2008 року в розмірі меншому, ніж встановлено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” – 30% мінімаотної пенсії за віком, обрахованої з урахуванням положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”; зобов”язано відповідача здійснити перерахунок розміру надбавки до пенсії ОСОБА_5 за період з липня по грудень 2008 року та виплатити їй заборгованість за відрахуванням вже сплаченої суми.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова просить оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що суд не в повній мірі з”ясував всі обставини справи, права та обов”язки сторін у даних правовідносинах, неправильно застосував норми матеріального права.
Апелянт зазначає, що судом неправомірно не було взято до уваги ту обставину, що згідно ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Також ст.73 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом.
Не враховано судом, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 цього ж Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а не з Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.
Апелянт вважає, що в 2008 році підвищення дітям війни проводилось в законодавчо визначених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в Державному бюджеті України відповідно до законодавчих норм, зокрема, згідно постанови КМ України №530 від 28 травня 2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.4).
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107 –VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”- дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ж ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, проте у порушення вимог указаної статті належних нарахувань та виплат не здійснив, тому його дії є неправомірними і він зобов”язаний провести перерахунок та здійснити відповідні виплати згідно вимог даного Закону.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання наявності чи відсутності таких видатків не є предметом даного спору і виходять за межі заявлених вимог.
Посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України також є необґрунтованими, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат за рахунок власних джерел фінансування ПФУ.
Доводи апелянта щодо невірного застосування судом ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” є безпідставними, оскільки положення ч.3 ст.28 даного Закону не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов”язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Посилання апелянта в обґрунтування правомірності своїх дій на постанову КМ України №530 від 28 травня 2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами.
Доводи апелянта про те, що виплати позивачу за період, визначений постановою суду, проводились згідно вимог діючого законодавства та за рахунок коштів, закладених у Державному бюджеті, суперечать вищевикладеному, зокрема, положенням Конституції України, Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, і тому не можуть бути правовою підставою для скасування законного судового рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова – відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 15 вересня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: