УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
25 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого – судді Олексієнка М.М.,
суддів: Кашапової Л.М., Снітка С.О,
при секретарі судового
засідання Ганько Ю.І.,
з участю: позивачки ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника третьої особи Павлюк І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Олевського районного суду від 03 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новобілокоровицької селищної ради Олевського району Житомирської області (надалі – селищна рада), комунального підприємства ?оростенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації (надалі – МБТІ), третя особа без самостійних вимог – мале підприємство по наданню побутових послуг ?рія” (надалі – МП ?рія”) про скасування свідоцтва та реєстрації права власності на нерухоме майно,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зазначеним позовом. Просила скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно – нежитлову будівлю Будинку побуту, що по вулиці Привокзальна, 41 смт.Новобілокоровичі Олевського району, видане селищною радою, зобов’язати МБТІ скасувати реєстрацію про право власності на вказане приміщення, відновивши становище, яке існувало до проведення реєстрації. Посилалась на те, що селищна рада, МБТІ, в порушення ст. ст. 17-20 Закону України ?ро державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження», п.п. 2.7-2.9 ?имчасового положення про порядок реєстрації прав нерухомого майна”, видали свідоцтво про право власності на спірне приміщення та провели реєстрацію права власності. Відповідно до вказаних актів, документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно, мають бути написані розбірливо, найменування юридичних осіб без скорочення та із зазначенням їх місце-
Справа №22ц-1470/10 Головуючий у суді 1 Інстанції Стратович О.В.
Категорія 2 Доповідач суддя Олексієнко М.М.
знаходження. Прізвище, ім’я по-батькові фізичних осіб, адреса місця проживання повинні бути написані повно. Не підлягають прийманню на реєстрацію прав власності ті документи, які мають підчищення або приписки, закреслені слова та інші не обумовлені в них виправлення, документи, заповнені олівцем, а також документи з такими виправленнями та пошкодження, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст. Не дивлячись на вказані вимоги, МБТІ прийняло заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яка написана нерозбірливо. Документи, долучені до неї, прочитати неможливо, оскільки застосовано скорочення, закреслені слова, що приводить до унеможливлення однозначного трактування їх змісту. В заяві не зазначено повну назву заявника, його юридичну адресу, не вказано, яке нерухоме майно зацікавлена особа просить зареєструвати і кому воно належить. Заява, взагалі, не скріплена печаткою, до неї долучені копії документів, а не оригінали. Крім того, при вирішенні питання про видачу свідоцтва про право власності відповідачами не з’ясовано фактичних обставин щодо власника майна, що є істотним порушенням чинного законодавства. Таке порушення привело до того, що МБТІ незаконно зареєструвало 20% вказаного цілісного майнового комплексу, яке належить їй, а не МП ?рія”.
Рішенням Олевського районного суду 03.03.2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що суд не дав належної оцінки доказам, зібраним у справі, висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом, в порушення ст. ст. 17-20 Закону України ?ро державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження», п.п.2.7-2.9 ?имчасового положення про порядок реєстрації прав нерухомого майна” не враховано, що заява про реєстрацію права власності на нерухоме майно написана нерозбірливо, не зазначено повну назву заявника, його юридичну адресу, не вказано, яке майно підлягає реєстрації, вона не скріплена печаткою. Документи, долучені до заяви, прочитати неможливо, як і неможливо однозначно їх трактувати, оскільки застосовані не оговорені скорочення, виправлення. Суд вийшов за межі позовних вимог, коли зазначав, що позивачка має право лише на вартість частки у майні, а не його витребуванні. Не звернув увагу суд і на ту обставину, що доручення від 20.10.2008 року не відповідає вимогам п.146 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Вислухавши доводи осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши справу в межах вимог, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. ст. 328, 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Судом встановлено, що відповідно до установчого Договору від 20.05.1996 року (а.с.42-44) засновниками колективного підприємства по наданню побутових послуг, в тому числі позивачкою, створено колективне підприємство по наданню побутових послуг ?рія”. Згідно п. 12 цього Договору всі учасники для забезпечення діяльності підприємства зробили майновий внесок до статутного фонду за рахунок майна цілісного майнового комплексу ?удинок побуту”, розташованого в селищі міського типу Новобілокоровичі Олевського району Житомирської області по вулиці Привокзальна, 41. За п.3.4 розділу 3 Статуту, МП ?рія” є власником майна, переданого йому засновниками (учасниками) (а.с.47).
З наявності вказаних документів та за поданням МП ?рія” виконавчим комітетом Новобілокоровицької селищної ради Олевського району правомірно ухвалено рішенням №77 від 05.09.2008 року про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна, що перебуває у власності юридичної особи.
На підставі вище згаданого рішення органу виконавчої влади та у відповідності до ст. 182 ЦК України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2002 року за №157/6445, МБТІ здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно – не житлову будівлю Будинку побуту, розташовану в смт. Новобілокоровичі Олевського району Житомирської області по вулиці Привокзальна,41.
Підстав до скасування свідоцтва про право власності та державної реєстрації на нерухоме майно немає, тому рішення суду відповідає вимогам закону. Зокрема, зміст правочину щодо права власності на нерухоме майно не суперечить актам цивільного законодавства, особа, яка його вчиняла, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним і відповідало його внутрішній волі. Дані обставини ґрунтуються на змісті п.п. 3.4, 4.2. Статуту МП ?рія”.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, зокрема посилання на порушення норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції не спростовують.
Грубих порушень, які б давали підстави визнати свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно чи державну реєстрації недійсними, судом не виявлено.
При вирішенні спору судом не порушено ст. 11 ЦПК України щодо меж позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позову суд звернув увагу, що позивачка має право не на частку у майні, а на її вартість. Такий висновок відповідає п.п.5.5 Статуту МП ?рія”. Предметом спору не була довіреність від 20.10.2008 року, тому суд і не давав їй оцінку.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Олевського районного суду Житомирської області від 03 березня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : М.М. Олексієнко
Судді: Л.М. Кашапова
С.О. Снітко