УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    УХВАЛА

25 серпня 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого – судді Олексієнка М.М.,

суддів: Кашапової Л.М., Снітка С.О,            

при секретарі судового

засідання Ганько Ю.І.,

з участю: позивачки ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2010 року у справі за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_4, ОСОБА_5 про заміну сторони в договорі купівлі-продажу та визнання права власності,

                                                          в с т а н о в и л а  :

    У липні 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просила замінити в договорі купівлі-продажу від 21.07.2005 року продавця з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що за домовленістю з відповідачем у липні 2005 року передала останньому 15 000 грн. на придбання для неї квартири. Проте відповідач оформив договір купівлі-продажу квартири на своє ім’я, чим грубо порушив її права. Про те, що син оформив квартиру на себе, дізналась лише на початку 2009 року.  

Рішенням  Корольовського районного суду м. Житомира від 25.01.2010 року  в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивачка, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судом, просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що висновки суду не відповідають дійсними обставинам справи. У справі достатньо доказів, які свідчать, що вона за домовленістю з відповідачем передала останньому 15 000 грн. на придбання житла, проте він оформив квартиру на

Справа №22ц-1243/10                                          Головуючий у суді 1 Інстанції  Кочетов Л.Г.

Категорія 20                                                          Доповідач суддя Олексієнко М.М.

себе. Про порушене право дізналась лише на початку 2009 року.

Вислухавши доводи осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши справу в межах вимог, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

 Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, на яку посилається позивачка, як на підставу до зміни договору купівлі-продажу, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із частини 2 цієї статті випливає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.10) виступають з боку продавців ОСОБА_4, ОСОБА_5, покупця – ОСОБА_3

Позивачка стороною у спірному правочині не виступала, тому з підстав, передбачених вище згаданою статтею, вона не має права вимагати зміну умов договору.

Стаття 659 ЦК України, як спеціальна норма, зобов’язує продавця попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається. У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар. Тобто ця норма встановлює санкцію для продавця.

Договором теж не передбачено іншого випадку про його зміну, в тому числі на користь третьої особи.

Доводи позивачки, викладені в позовній заяві, про визнання за нею права власності на квартиру, куплену відповідачем, є безпідставні. За правилами ст.392 ЦК України  позов про визнання права власності може бути пред’явлений до будь-якої особи, яка словами чи діями заявила про свої претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи. Позивач, пред’являючи такий позов, повинен надати докази, що майно належить йому, а відповідач зазіхає на його права.

Як вірно зазначив суд, позивачка таких доказів не надала, тому її позовні вимоги безпідставні.

Факт передачі грошей не свідчить про укладення договору купівлі-продажу на користь третьої особи. Відповідно до ч.1 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Зі змісту договору, на який вказує позивачка, такі умови не передбачені.

Проте, ОСОБА_2 не позбавлена права пред’явити позов до ОСОБА_3 про повернення коштів або інші вимоги, передбачені законом на захист своїх прав.

 З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст.  308, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів,

                            у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2010 року - без змін.

    Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :                                                                       М.М. Олексієнко                                                

Судді:                                                                                    Л.М. Кашапова

                                                                                                С.О. Снітко