Справа № 2-2541/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

13 серпня 2010 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кафтанов В.В. розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області про стягнення коштів недовиплаченої пенсії, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду в липня 2010 р. звернувся ОСОБА_1 із зазначеним вище позовом, який мотивував тим, що він перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію по інвалідності як інвалід ІІІ групи. Відповідно до ст. 49 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його державна пенсія не може бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно з ст. 50 цього Закону йому як потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду ІІІ групи, повинна призначатись додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Однак, виплати пенсій, передбачені зазначеними нормами, йому проводились в неповному обсязі. В зв’язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії по інвалідності, але отримав відмову.

На підставі наведеного просив суд стягнути з відповідача на його користь 115084,05 грн. недоплаченої пенсії за період починаючи з липня 2007 року по липень 2010 року включно та судові витрати 120 грн., а всього 115204,05 грн.; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області надати суду довідку про розмір недоплаченої йому пенсії, як інваліду ІІІ групи, 1 категорії, постраждалому від катастрофи на ЧАЕС, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (ст.ст. 49,50, п.4 ст.54) за період із липня 2007 року по липень 2010 року, поскільки лише відповідач має абсолютно всі відомості про розмір виплаченої йому пенсії, про розмір мінімальної пенсії за кожен місяць року так, як він позбавлений можливості зробити такий перерахунок; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені починаючи з дня вступу рішення в законну силу нарахувати йому пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», (ст.ст. 49,50 п.4ст.54), а не на підставі нормативно-правових актів КМУ.

Позивач в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав до суду письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що дійсно позивач знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в м. Ірпені та отримує пенсію, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ця пенсія нараховувалась згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.02 № 1, від 13.07.04 № 894 та від 27.12.05 № 1293. При цьому, при нарахуванні цих пенсій не може бути застосовано розмір пенсії, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки цей розмір використовується лише у разі нарахування пенсій згідно з цим законом. З 01.01.2008 р. Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розрахунок додаткової пенсії змінено, а саме встановлено у відсотках від прожиткового мінімуму визначеного для осіб, що втратили працездатність, а саме для інвалідів ІІІ групи – 110% прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 зазначену норму визнано неконституційною, а тому після цього виплата пенсії відбувається на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 28.05.08 № 530.

Також вказує, що відповідно до ст. 63 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов’язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Таким чином, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ірпені проводилась виплата пенсій відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах повноважень та в межах виділених коштів з Державного бюджету для проведення виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі вищенаведеного просить розглядати справу без участі представника відповідача та відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в м. Ірпені та отримує пенсію по інвалідності, в розмірі, передбаченому Постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.02 № 1, від 13.07.04 № 894, від 27.12.05 № 1293 (а.с. 12-15).

Встановлені судом обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що інвалідам IIІ групи, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (підпункт 12 пункту 28 розділу ІІ Закону), а у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів IIІ групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (підпункт 15 пункту 28 розділу ІІ Закону).

Зазначені норми були визнані неконституційними рішенням Конституційного суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008, а тому після винесення цього рішення відновили свою дію норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли до внесення в них змін.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач незаконно нараховував та виплачував позивачу пенсію в меншому розмірі ніж вимагають норми ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи відповідача у письмовому запереченні про необхідність застосування постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.02 № 1, від 13.07.04 № 894, від 27.12.05 № 1293, від 28.05.08 № 530, від 16.07.08 № 654 для визначення розміру пенсії позивачу необґрунтовані, оскільки зазначеними постановами встановлено розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в меншому розмірі та в твердій грошовій сумі, що суперечить ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлено розмір пенсії у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п. 60).

Норма ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, не береться судом до уваги, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, та інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише для призначення пенсії вперше за правилами, передбаченими частиною першою ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вивчивши доводи позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що дії відповідача по нарахуванню позивачу пенсії в розмірі меншому, ніж встановлено законом, є незаконними, а тому з метою захисту прав позивача такі дії слід припинити, зобов’язавши відповідача зробити позивачу перерахунок та виплату основної та додаткової пенсій відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах терміну позовної давності з 19.07.2007 р. по 01.01.2008 р. та з 22.05.2008 р. по 19.07.2010 р.

Нарахування суми допомоги, яка повинна бути виплачена позивачу, не відноситься до компетенції суду, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача конкретної суми не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсій в період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р., то суд відмовляє позивачу в цій частині, оскільки в цей час діяли норми ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які не були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України, в зв'язку з чим відповідач правомірно виплачував позивачу пенсії відповідно до даних норм.

 Вимога щодо зобов’язання відповідача проводити позивачу нарахування пенсії в подальшому відповідно до вимог закону не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. На даний час позивач не надав доказів порушення його прав відповідачем в майбутньому. В разі порушення відповідачем в майбутньому прав, свобод та інтересів позивача він зможе звернутись за їх захистом до суду.

Позивача, як постраждалого від аварії на ЧАЕС, звільнено ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» від сплати судового збору.

Суд також звільняє Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області від сплати судового збору згідно з п. 34 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито».

Відповідно до ст. 197 ч. 2 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 14, 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 1, 60, 209-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області здійснити ОСОБА_1, як інваліду 3-ї групи, потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, перерахунок та виплату основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 19.07.2007 р. по 01.01.2008 р. та з 22.05.2008 р. по 19.07.2010 р.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 120 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня  його проголошення.

           З повним рішенням суду сторони по справі зможуть ознайомитись 18.08.2010 р.

                              Суддя                                                                                          В.В. Кафтанов