СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18 вересня 2007 року | Справа № 20-3/365 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Черткової І.В.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Суровикіна М.С.
за участю представників сторін:
позивача: Вакал Олексій Ігорович, довіреність №007/2007 від 10.07.07;
відповідача: Ліннік Олексій Вікторович, довіреність №7202/10-0 від 15.12.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 12.01.2006 року у справі № 20-3/365
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагропродукт" (вул. В. Морська, 23,Севастополь,99011)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримагропродукт" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсними рішення №0000232330/3 від 19.09.2005 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1190,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000222330/3/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 21400,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4340,00 грн.
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 12.01.2006 року у справі №20-3/365 позов задоволено повністю. Суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції підчас вирішення спору були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року постанову господарського суду міста Севастополя від 12.01.2006 року у справі №20-3/365 було змінено, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000222330/3/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 21400,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4340,00 грн. В решті у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції, оскільки останнім розгляд апеляційної скарги здійснювався у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, тоді як підлягали застосуванню норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 18.09.2007 року у зв’язку з зайнятістю судді в іншому процесі у складі колегії було замінено суддю Латиніна О.А. на суддю Плута В.М.
У судовому засіданні 18.09.2007 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Так, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя у період з 27.01.2005 року до 25.02.2005 року було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Кримагропродукт" за період з 12.12.2002 року до 30.11.2004 року. По результатах перевірки був складений акт №1174/23-315/38 від 25.02.2005 року.
Перевіркою було встановлено порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого був занижений податок на прибуток за ставкою 30% у четвертому кварталі 2003 року в сумі 200,00 грн., та за ставкою 25% у 3 кварталі 2004 року в сумі 21200,00 грн., у жовтні, листопаді 2004 року –9300,00 грн.
Також матеріалами справи підтверджено, що 18.02.2005 року відповідачем було здійснено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу у ресторані „Шалаш”, в якому позивач здійснював підприємницьку діяльність. По результатах зазначеної перевірки був складений акт № 27030037/2330 від 18.02.2005 року.
В ході перевірки були встановлені порушення вимог статей 3, 8 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
01.03.2005 року керівником (заступником керівника) Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на підставі вказаних вище актів перевірок стосовно позивача були прийняти відповідно:
- податкове повідомлення-рішення №0000222330/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 21400,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4340,00 грн.;
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232330/0 в сумі 1119,00 грн.
Позивачем зазначені акти були оскаржені в порядку передбаченому пунктом 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Після завершення процедури апеляційного оскарження, 19.09.2005 року керівником Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на підставі актів перевірок №1174/23-315/38 від 25.02.2005 року і №27030037/2330 від 18.02.2005 року стосовно позивача прийняти акти ненормативного характеру (що є предметом спору):
- податкове повідомлення-рішення №0000222330/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 21400,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 4340,00 грн.;
- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232330/3 в сумі 1119,00 грн.
Зазначені податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржувались позивачем у судовому порядку.
Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору дійшов до висновку про те, що, по-перше, позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати за договором про надання клінінгових послуг, укладеним з приватним підприємством „Внешпромагросервис”, оскільки в результаті надання цих послуг не відбулось будь-яке поліпшення основних і фондів, а по-друге, оскільки режим роботи ресторану „Шалаш” встановлено до 24 годин, тому позивач правомірно здійснював формування Z-звітів після спливу 24-годинного робочого дня.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню.
З акту перевірки №27030037/2330 від 18.02.2005 року вбачається, що позивачем під час здійснення господарської діяльності у ресторані „Шалаш” були допущені наступні порушення:
- 8 та 9 лютого 2005 року згідно з фіскальними звітними чеками №00192 і №00193 позивач здійснював розрахункові операції з застосуванням незареєстрованої належним чином Книги обліку розрахункових операцій, оскільки така Книга за №270300327 „Р”/2 була зареєстрована у податковому органі лише 10.02.2005 року;
- не забезпечив роздрукування та наявність у Книзі обліку розрахункових операцій, зареєстрованої у податковому органі 19.07.2004 року за №270300327 „Р”\1, фіскальних звітних чеків від 10, 22, 28 серпня 2004 року, 14 січня 2005 року і №00056 за період з 26 до 27 вересня 2004 року, №00112 за період з 20 до 21 листопада 2004 року;
- не поставив на облік у податковому органі за місцем використання реєстратора розрахункових операцій, що знаходився у ресторані „Шалаш” (Байдарські ворота);
- не забезпечив наявність контрольних стрічок за періоди з 26 липня до 10 серпня 2004 року і з 1 до 18 лютого 2005 року.
Відповідно до вимог пунктів 1, 9, 10 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
- друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
З реєстраційних посвідчень і довідок вбачається, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя за товариством з обмеженою відповідальністю "Кримагропродукт" з 19 липня 2004 року до 4 листопада 2005 року був зареєстрований реєстратор розрахункових операцій „Dateks” (заводський №ДО06000721), а також були зареєстровані дві Книги обліку розрахункових операцій : 19 липня 2004 року за №270300327 „Р”/1 і 10 лютого 2005 року за №270300327 „Р”/2 (том 1, аркуші справи 140-142, 157).
При цьому, на облік у Державній податковій інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (за містом знаходження господарської одиниці позивача –ресторану „Шалаш”) вказаний реєстратор розрахункових операцій був взятий лише 21.02.2005 року (томі 1, аркуш справи 140).
Позивач не надав ніяких доказів про те, що 8 і 9 лютого 2005 року не здійснював розрахункових операцій без проведення цих операцій через зареєстровану у встановленому порядку Книгу обліку розрахункових операцій, яка була зареєстрована пізніше - 10 лютого 2005 року за №270300327 „Р”/2.
Навпаки, перевіркою було встановлено, що позивачем були роздруковані фіскальні звітні чеки №00192 і №00193 від 8 і 9 лютого 2005 року, що свідчить про здійснення позивачем розрахункових операцій без належним чином зареєстрованої Книги обліку розрахункових операцій, яку він отримав лише 10 лютого 2005 року.
Також судова колегія вважає, що податковий орган правомірно застосував до позивача штрафну санкцію у сумі 340,00 грн. за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, який не був взятий на облік у Державній податкової інспекції у Балаклавському районі. Тому що обов’язок подання документів для взяття на облік у податковому органі за містом використання реєстратору розрахункових операцій у іншій адміністративно-територіальній одиниці, ніж одиниця реєстрації, передбачений законодавством –підпунктом 2.2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N614 від 01.12.2000 року. Цей обов’язок на час проведення перевірки, тобто 18.02.2005 року, позивач не виконав, оскільки реєстратор був взятий на облік податковою інспекцією 21.02.2005 року, а тому відповідач правомірно кваліфікував дії позивача як здійснення розрахункових операцій через незареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій.
Як вбачається з постанови суду першої інстанції, оскільки позивач має режим роботи до 24 годин, то друкування фіскальних звітних чеків за робочі дні 10, 22, 28 серпня 2004 року, 14 січня 2005 року було здійснено у наступні дні – відповідно 11, 23, 29 серпня 2004 року, 15 січня 2005 року.
З наданого Балаклавською районною державною адміністрацією міста Севастополя дозволу №23 від 12 липня 2004 року, слідує, що позивач мав режим роботи з 8 до 24 годин. З фіскальних чеків у Книзі обліку розрахункових операцій №270300327 „Р”\1 вбачається, що позивач Z-звіт за 9 серпня 2004 року №00008 друкував 10 серпня 2004 року у 00.34.09 годин, за 22 серпня 2004 року №00020 друкував 23 серпня 2004 року у 00.01.40 годин, за 28 серпня 2004 року №00026 друкував 29 серпня 2004 року у 01.59.07 годин, за 14 січня 2005 року №00167 друкував 15 січня 2005 року у 00.49.21 годин.
Таким чином, позивач фактично не оспорює того факту, що щоденно не друкував на реєстраторі розрахункових операцій фіскальні звітні чеки, а друкував ці чеки наступного дня через особливий режим робочого дня і забезпечував їх зберігання в Книзі обліку розрахункових операцій.
Проте, Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не передбачає будь-яких особливостей для організацій громадського харчування (у тому числі що мають ресторані) з режимом роботи до 24 годин. Також з вказаної Книги обліку розрахункових операцій слідує, що фіскальні звітні чеки за №00056 за період з 26 до 27 вересня 2004 року і №00112 за період з 20 до 21 листопада 2004 року у цій Книзі відсутні.
Стосовно незабезпечення позивачем наявності контрольних стрічок за періоди з 26 липня до 10 серпня 2004 року і з 1 до 18 лютого 2005 року, то позивач фактично не оспорює здійснення цього порушення. Доказів зворотного не надав. А тому апеляційний господарський суд вважає, що податковий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції у сумі 170,00 грн.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що господарський суд неповно дослідив обставини справи, у результаті чого неправомірно визнав недійсним рішення №0000232330/3 від 19.09.2005 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1190,00 грн., оскільки як було встановлено вище позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагропродукт" у цій частині задоволенню не підлягають.
З акту позапланової документальної перевірки №1174/23-315/38 від 25.02.2005 року вбачається, що позивач занизив податок на прибуток за 4 квартал 2003 року на 200,00 грн., за 3 квартал 2004 року на 21200,00 грн. Зазначене відбулось через віднесення у 3 кварталі 2004 року до валового доходу не підтверджених відповідними документами витрат у сумі 102500,00 грн. за договором, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю „Внешпромагросервіс”, про надання клінінгових послуг №19/04 від 19.07.2004 року.
Відповідно до вимог підпункту 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, включається таким орендарем до балансової вартості групи основних фондів на вартість фактично здійснених поліпшень.
Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кримагропродукт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалторг" був укладений договір оренди ресторану „Шалаш”, відповідно до умов якого поточний та капітальний ремонт або інші поліпшення об’єкта оренди здійснюються з дозволу орендодавця, а всі витрати з додержання об’єкта оренди у робочому стані несе орендар, тобто – товариство з обмеженою відповідальністю "Кримагропродукт".
З наданого суду першої інстанції договору про надання послуг №19/04 від 19.07.2004 року, базисного кошторису слідує, що позивач замовив у приватного підприємства „Внешпромагросервіс” роботи по генеральному (післябудівельному) та плановому прибиранню (клінінгу) приміщень ресторану „Шалаш”. Ці роботи були виконані, про що 13.08.2004 року сторони договору підписали акт прийому-здачі робіт (надання послуг) вартістю 102499,86 грн., податок на додану вартість склав 20499,86 грн., всього на суму 122999,17 грн.
Позивачем роботи були сплачені безготівковим платежем 27.08.2004 року, що підтверджується витягом з особового банківського рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагропродукт".
Декларація з податку на прибуток позивача за 3 квартал 2004 року підтверджує, що до валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) позивач відніс 575400,00 грн., при цьому витрат на поліпшення основних фондів не мав. Тобто суму коштів, витрачену на придбання клінінгових послуг, позивач відніс до витрат на придбання товарів (робіт, послуг), а не на поліпшення основних фондів.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати з придбання клінінгових послуг за договором №19/04 від 19.07.2004 року правомірно були віднесені позивачем до валових, у зв’язку з наступним.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу 1 Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України №475 від 11 грудня 2000 року, під поліпшенням основних фондів розуміє витрати, що пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання. Як слідує з базисного кошторису ніякої модернізації, модифікації, добудові, дообладнання, реконструкції об'єкта основних засобів –ресторану „Шалаш”, виконавець клінінгових послуг не здійснював. Товариство з обмеженою відповідальністю „Внешпромагросервіс” виключно виконувало прибирання вказаного об’єкту, що відбулося після його реконструкції.
А тому це прибирання об’єкту не можливо розцінювати як модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання чи реконструкцію. Тобто прибирання ресторану „Шалаш” не є поліпшенням основних фондів, і тому операція з придбання послуг з прибирання об’єкту основних фондів не потребує особового оподаткування. Таким чином, судова колегія вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 21400,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4340,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000222330/3/3 від 19.09.2005 року.
Згідно з вимогами пункту 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кримагропродукт" судова колегія вважає таким, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтею 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, статтею 202, пунктом 3 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя задовольнити.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 12.01.2006 року у справі № 20-3/365 скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. Позов задовольнити частково.
5. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя №0000222330/3 від 19 вересня 2005 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю „Кримагропродукт” податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 21400,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4340,00 грн.
6. В решті у позові відмовити.
7. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Кримагропродукт” (вул. В. Морська, 23, Севастополь, 99011) 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
8. Доручити господарському суду міста Севастополя видати виконавчий документ.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення.
Постанову може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді І.В. Черткова
В.М. Плут