Справа №2-135/10

          РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2010  року                                 м. Черкаси

      Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

                головуючого – судді – Позарецької С.М.

                при секретарі - Семиволос І.М., Сивокінь С.С., Кравченко Г.В.,                                               Мамбетової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», Закритого акціонерного товариства «Хімпобутсервіс» (ліквідатора банкрута ЗАТ «Хімпобутсервіс» Руденко Андрій Леонідович), треті особи: Міністерство промислової політики України, Черкаська міська рада, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Фонд Державного майна України, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Черкаської міської ради (Департамент житлово-комунального комплексу виконкому Черкаської міськради) про поновлення строку позовної давності, визнання незаконним передачу гуртожитку, визнання недійсним договору купівлі-продажу, передачу безоплатно гуртожитку до комунальної власності, -

                    в с т а н о в и в:

    Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ВАТ « Черкаське хімволокно», ЗАТ «Хімпобутсервіс», треті особи: Міністерство промислової політики України, Черкаська міська рада, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області про визнання незаконною передачу комісією ВАТ «Черкаське хімволокно» та прийняття ЗАТ «Хімпобутсервіс» гуртожитку №2, що по вул. Калініна, 11 м. Черкаси; скасування наказу директора ВАТ «Черкаське хімволокно» №338 від 13.04.1999р. про передачу гуртожитку до статутного фонду ВАТ «Хімпобутсервіс»; скасування акту від 15.05.2000р. прийому - передачі гуртожитку №2; виключення  вказаного гуртожитку із статутного фонду ЗАТ «Хімпобутсервіс»; визнання недійсним договору від 16.04.2007р.; зобов»язання ЗАТ «Хімпобутсервіс» передати безоплатно гуртожитку №2 до комунальної власності Черкаської міської ради. Свої позовні вимоги мотивують тим, що наказом МППУ №132 від 28.04.1994р. було створено ВАТ «Хімволокно», шляхом перетворення державного підприємства «Черкаське виробниче об»єднання «Хімволокно» та затверджено його Статут. Проведено оцінку вартості цілісного майнового комплексу підприємства, про що складено акт, затверджений 28.04.1994р. Відповідно до п.12 акту, із вартості цілісного майнового комплексу вилучено майно державного житлового фонду (гуртожитки). Вважають, що гуртожитки не були передані до статутного фонду новоствореного ВАТ «Хімволокно», а залишились у державній власності. Між тим, без будь-яких підстав наказом директора ВАТ  «Хімволокно» №338 від 13.04.1999р. до статутного фонду ЗАТ «Хімпобутсервіс» передано гуртожиток №2, що по вул. Калініна, 11 в м. Черкаси, який прийнятий останнім по залишковій вартості, як основні і оборотні засоби. Позивачі вважають, що гуртожиток, як об»єкт державного житлового фонду, не підлягав приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Крім того, на думку позивачів, зміст договору купівлі-продажу від 16.04.2007р., в частині продажу вказаного гуртожитку, суперечить вимогам закону, а саме, - ст. 203 ЦК України, а тому на підставі ст.ст. 215, 216 ЦК України є недійсним. Вважають, що таким чином, порушуються їхні  права, як мешканців гуртожитку, керівництвом ЗАТ «Хімпобутсервіс» ставиться питання про продаж зайнятих ними квартир по високих цінах, хоча після передачі гуртожитку до комунальної власності, вони б мали можливість безоплатно приватизувати свої помешкання.    

    Ухвалою суду від 06.05.2009р. в якості третьої особи по даній справі залучено Фонд державного майна України.

    Ухвалою суду від 16.03.2010р.  в якості представника відповідача ЗАТ «Хімпобутсервіс» залучено ліквідатора банкрута ЗАТ «Хімпобутсервіс» Руденко А.Л.

    В судовому засіданні позивачі змінили та уточнили позовні вимоги, які є остаточними від 09.12.2009р.  і просили поновити строк позовної давності за вимогами щодо визнання незаконною передачу гуртожитку, що по вул. Калініна, 11 м. Черкаси від ДП «Черкаське виробниче об»єднання «Хімволокно» до основних засобів та статутного фонду, створеного під час приватизації підприємства ВАТ «Черкаське хімволокно» та визнання недійсним договору від 16.04.2007р. купівлі-продажу, укладеного між ВАТ «Черкаське хімволокно» та ЗАТ «Хімпобутсервіс», в частині продажу вказаного гуртожитку; визнати незаконною передачу гуртожитку від ДП «Черкаське виробниче об»єднання «Хімволокно» до основних засобів та статутного фонду створеного під час приватизації підприємства ВАТ «Черкаське хімволокно»; визнати недійсним договір від 16.04.2007р. купівлі-продажу, укладений між ВАТ «Черкаське хімволокно» та ЗАТ «Хімпобутсервіс», в частині продажу гуртожитку, що по вул. Калініна, 11 м.     Черкаси; передати безоплатно даний гуртожиток до комунальної власності Черкаської міської ради.

    Ухвалою суду від 11.08.2010р.  позовні вимоги від 29.03.2009р. та від 01.10.2009р. залишені без розгляду на підставі ст. 207 п.5 ЦПК України.

    В судовому засіданні представник позивачів: ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8 за усною заявою ОСОБА_9 в судовому засіданні повністю підтримав остаточні позовні вимоги від 09.12.2009р. і просив їх задовольнити. Зазначив, що стосовно передачі гуртожитку в 1994р. позивачами строки позовної давності  пропущені з поважних причин, оскільки лише в 2008р. вони отримали від керівництва підприємства відомості, що гуртожиток належить ЗАТ «Хімпобутсервіс» і таким, чином дізнались про порушення свого житлового права. Вважає незаконною передачу гуртожитку до ВАТ «Хімволокно» та продаж даного об»єкту ЗАТ «Хімпобутсервіс», а тому договір його купівлі-продажу в цій частині є недійсним. Для поновлення житлових прав мешканців гуртожитку, в т.ч. права на приватизацію житла, гуртожиток необхідно передати до комунальної власності міста.

    Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримала змінені та уточнені позовні вимоги від 09.12.2009р. і просила їх задовольнити. Підтримала пояснення представника ОСОБА_9

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 також просила задовольнити змінені та уточнені позовні вимоги від 09.12.2009р. Підтримала пояснення представника ОСОБА_9

    Третя особа: Міністерство промислової політики України в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Надав письмові пояснення по заявленим вимогам, зазначивши, що гуртожитки не увійшли в статутний фонд новоутвореного ВАТ «Черкаське хімволокно» та належать до об»єктів державної власності. Вважає, що дирекцією ВАТ «Хімволокно» необґрунтовано, самовільно та без будь-яких на те правових підстав передано гуртожиток №2, що по вул. Калініна,11 м. Черкаси до статутного фонду ЗАТ «Хімпобутсервіс». Просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

    Третя особа: Черкаська міська рада в судове засідання не з»явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки не повідомила, не скористалась правом надання письмових пояснень проти позову.

    Третя особа: управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Черкаської міської ради  (Департамент житлово-комунального комплексу виконкому Черкаської міськради) за дорученням представник Науменко М.С., надавши в судове засідання письмову заяву, зазначив, що при вирішенні позову покладається на розсуд суду.

    Третя особа: Фонд державного майна України та третя особа: регіональне відділення Фонду державного майна України – за дорученням представник Черевична К.С. в судовому засіданні зазначила, що при вирішенні змінених позов них вимог, покладається на розсуд суду.  

    Відповідач ВАТ «Хімволокно» за дорученням Король В.Л. в судовому засіданні змінені позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Зазначив, що незважаючи, на те, що гуртожиток включений до статутного фонду, його вартість не включена до нього, зокрема до п.12 акту оцінки майна, але визначена у п.1 даного акту – щодо вартості всіх основних засобів.

    Відповідач ЗАТ «Хімпобутсервіс» (ліквідатор банкрута ЗАТ «Хімпобутсервіс» Руденко А.Л.) за дорученням представник Борзяк В.А.  в судовому засіданні повністю заперечувала проти заявлених змінених та уточнених позовних вимог. Вважає, що приватизація гуртожитку №2 проведена на законних підставах, ЗАТ «Хімпобутсервіс» є добросовісним набувачем. Крім того, гуртожиток приватизувався у складі цілого майнового комплексу, а відповідно й договір купівлі-продажу гуртожитку є законним. Вважає, що позивачами порушені строки позовної давності щодо факту передачі гуртожитку, який відбувся в 1994 році. Також зазначила, що на даний час триває процедура передачі гуртожитку до комунальної власності, оскільки ЗАТ визнано банкрутом. Між тим, у приміщенні гуртожитку є й нежитлові приміщення, добросовісним власником яких є ЗАТ, а тому й таким, чином порушуються права ЗАТ «Хімпобутсервіс» щодо права розпорядження своїм майном. Просить відмовити у задоволенні позову.

    Заслухавши пояснення позивачів, представників позивачів, відповідачів та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, в результаті всебічного, повного та об»єктивного дослідження доказів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

    встановлено, що відповідно до наказу №132 28.04.1994р. створено ВАТ «Черкаське хімволокно» шляхом перетворення державного підприємства «Черкаське об»єднання «Хімволокно» і затверджено статут товариства. Як зазначено у абз.2 п.5 даного наказу, активи та пасиви ДП «Черкаське виробниче об»єднання «Хімволокно» переходять до ВАТ, яке стає правонаступником прав і обов»язків корпоративного підприємства. Гуртожиток, що по вул. Калініна, 11 м. Черкаси є приватною власністю ВАТ «Черкаське хімволокно», про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.03.2007р.

    Згідно договору купівлі-продажу від 16.04.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я., - ВАТ «Черкаське хімволокно»  продало, а ЗАТ «Хімпобутсервіс» придбало, як об»єкт соціальної сфери, - гуртожиток А5, загальною площею 3586,6 кв.м., що по вул. Калініна, 11 в м. Черкаси.

    При дослідженні та огляді в судовому засіданні архівної справи Фонду Державного майна України №83ДПК-95, встановлено, що відповідно до оригіналу акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого Міністром промисловості 28.04.1994р.,  при передачі майна від ДП «Черкаське виробниче об»єднання «Хімволокно» до ВАТ «Хімволокно»,  вилучено вартість майна, в т.ч. державного житлового фонду – гуртожиток (п.12.3 акту). Дані обставини підтверджуються і листом Міністерства промислової політики України від від 30.04.2009р. №20/1-6-217.

    Таким чином, доводи відповідачів щодо включення до статутного фонду ВАТ «Хімволокно» майна, в т.ч. гуртожитку, що по вул. Калініна, 11, як об»єкта цілісного майнового комплексу, вартість якого включена у балансову вартість основних засобів (п.1 акту), про що, як на їх думку, зазначено у копії акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 28.04.2007р., наданого в судове засідання відповідачами, - не знайшли свого підтвердження, оскільки такі доводи не відповідають даним оригіналів відповідних документів, досліджених під час розгляду справи.  Крім того, відповідачами не надано доказів про те, що до статутного фонду  не включені дитячі садочки як об»єкти соціальної сфери.

    Також доводи відповідачів щодо дійсності  включення гуртожитку до статутного фонду ВАТ «Хімволокно», оскільки регіональним відділенням ФДМУ по Черкаській області гуртожиток, що по вул.. Калініна, 11 включено до Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ, спростовуються тими обставинами, що регіональне відділення  затвердило даний Перелік на підставі  того акту від 28.04.2007р., де у п.12.4 зазначено, що вилучено вартість майна  об»єктів, які не підлягають приватизації – дитсадків. Між тим, відповідачі на надали в судове засідання доказів, зокрема оригіналу вказаного акту, не вказали місце його знаходження  і не змогли пояснити джерело отримання копії такого, наданого акту, а тому копію даного акту суд не може враховувати як належний та допустимий доказ.

    Виходячи з положень ст. 4 Житлового Кодексу Української РСР, до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять житловий фонд. Статтями 123-131 даного Кодексу та п.3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. №208, передбачено, що гуртожитки – це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх, тобто гуртожитки, слід віднести до об»єктів державного житлового фонду.

    Спеціальним законодавством, яке регулює питання приватизації державного житлового фонду, - є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до ст. 1 якого, зазначено, що державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.    

    Як зазначено вище, відповідно до ст.ст. 4-6 ЖК УРСР гуртожитки відносяться до об»єктів державного житлового фонду, а отже, згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають. Також, зі змісту ст. 3 вказаного закону вбачається, що його дія поширюється виключно на приватизацію житла громадянами, а не юридичними особами, як вважають відповідачі.    

    Крім того,  відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) цілісним майновим комплексом є господарський об»єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

    Зі змісту даної норми вбачається що до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, не міг бути включений спірний гуртожиток, оскільки останній не виконує виробничих функцій та не входить до завершеного циклу виробництва.

    Методикою оцінки вартості об»єктів приватизації, затвердженої постановою КМУ від 08.09.1993р. №717 (яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна), вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об»єктів, що не підлягають приватизації.

    Крім того, положеннями ст. 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) зазначено, що приватизація державного майна – це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить АРК, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідного до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів, на структурну перебудову економіки України. Статтею 3 даного закону прямо передбачено, що дія цього закону не поширюється на приватизацію об»єктів житлового фонду, до складу яких, згідно з вимогами ст.ст. 4 - 6 Житлового Кодексу УРСР, також відносяться гуртожитки.

    Зазначені вимоги закону виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу і, таким чином, доводи відповідачів про правомірність включення спірного гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу ВАТ, який підлягав приватизації, - є помилковими та безпідставними.

    Таким чином, оскільки передача гуртожитку, що по вул. Калініна, 11 м. Черкаси відбулася незаконно, і ВАТ «Черкаське хімволокно» не був законним власником даного об»єкту, то відповідно не мало права на укладення з ЗАТ «Хімпобутсервіс» договору купівлі-продажу, зокрема спірного гуртожитку від 16.04.2007р.

    Крім того, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні (ст. 41 Конституції України).

    Оцінюючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу від 16.04.2007р. в частині продажу гуртожитку №2 по вул. Калініна, 11 є недійсним.

    Так, згідно положень ст. 203 ч.1ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

    Підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, в т.ч. ч.1 ст. 203 ЦК. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (ст. 215 ЦК України).  Наслідки недійсності правочину визначені у ст.ст. 216, 217 ЦК України.  

    Таким чином договір купівлі-продажу гуртожитку, що по вул. Калініна,11 м. Черкаси від 16.04.2007р. в цій частині необхідно визнати недійсним.

    Суд вважає, що доводи відповідачів про порушення позивачами строків позовної давності щодо передачі спірного гуртожитку Державним підприємством «Черкаське виробниче об»єднання Хімволокно» до ВАТ «Черкаське хімволокно», є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 71 Цивільного Кодексу УРСР, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки.

    За ст. 76 даного Кодексу, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

    Згідно з вимогами ч.2 ст. 80 ЦК УРСР, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

    В судовому засіданні встановлено, що позивачі, мешканці гуртожитку, що по вул. Калініна, 11 м. Черкаси, лише в лютому 2009 року дізналися про придбання ЗАТом «Хімпобутсервіс» даного гуртожитку на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2007р. (лист №10 директора ВСПП ЗАТ «Хімпобутсервіс»).  Крім того, позивачі, в т.ч.  ОСОБА_4, ОСОБА_2 не являються акціонерами товариства, а тому не могли знати про передачу гуртожитку, і не мали доступу до такої інформації. Відповідачами в судовому засіданні не надано доказів про те, що позивачі з 1994 року інформувались про передачу гуртожитку до статутного фонду, що з 2000р. мешканцям  повідомлялось про неможливість приватизації житла та передачі приміщення до комунальної власності міста.

    Таким чином, суд вважає, що позивачами строки позовної давності щодо визнання передачі гуртожитку, яка відбулася в 1994 році,  незаконною,  - є поважними і зазначені строки необхідно поновити.

    Що стосується позовних вимог щодо безоплатної передачі гуртожитку до комунальної власності Черкаської міської ради, то в цій частині вимоги не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ст. 15 ч.1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

    В даному випадку, позиваці не довели, що Черкаською міською радою їхнє право, у вказаній частині, порушено. Навпаки, згідно даних листа заступника міського голови №4978-01-21 від 15.07.2010р. Черкаська міська рада рішенням від 09.07.2010р. №5-814 дала згоду щодо безоплатної передачі до комунальної власності міста гуртожитку, що по вул. Калініна, 11 м.Черкаси ЗАТом «Хімпобутсервіс», а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

    За таких підстав, оцінюючи, досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, а саме: поновити строк позовної давності за вимогами щодо визнання незаконною передачу гуртожитку, що по вул.. Калініна, 11 м. Черкаси, яка відбулася в 1994 році; визнати незаконною передачу спірного гуртожитку від Державного підприємства «Черкаське виробниче об»єднання Хімволокно» до Відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.04.2007р. в частині продажу та купівлі вказаного гуртожитку. В решті частині позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ЦК України, ЦК УРСР,  Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ЖК УРСР, Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. №208, ст.ст. 3, 10, 11, 12, 58, 58, 60, 61, 79,  88, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -

                         в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Поновити строк позовної давності за вимогами щодо визнання незаконною передачу гуртожитку, що по вул. Калініна, 11 м. Черкаси Державним підприємством  «Черкаське виробниче об»єднання «Хімволокно» до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», яка відбулася в 1994 році.

 Визнати незаконною передачу гуртожитку, що по вул. Калініна, 11 м. Черкаси від Державного підприємства «Черкаське виробниче об»єднання «Хімволокно» до Відкритого акціонерного товариства «Черкаське хімволокно».

 Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.04.2007р. в частині продажу та купівлі гуртожитку, що по вул.. Калініна, 11 м. Черкаси.

В решті частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий – суддя                             С.М. Позарецька