Справа № 22ц-9583/10                        Головуючий у І інстанції

Категорія       27                                     Доповідач Приходченко А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    16 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

                       головуючого –  Приходченко А.П.

                       суддів             – Демченко Е.Л., Волошина М.П.

                       при секретарі – Кононенко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Самарського районного  суду м.  Дніпропетровська  від 23 лютого 2010 року за  позовом  ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк», третя особа приватний нотаріус Орлов О.А., про визнання недійсним кредитного договору та договору застави,

встановила:

    ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, за підписом її представника ОСОБА_3, ставить питання про скасування рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2010 р., яким задоволено позов ПАТ «Ерсте Банк»  і стягнуто з неї на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 208789 грн. 38 коп., судові витрати 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 252 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання недійсними кредитного договору та договору застави відмовлено.

    Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм права, яким регулюються відносини кредитування в іноземній валюті.

    Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

    Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2008 р. між ПАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір кредиту, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 24291 доларів США.

    Умови договору були узгоджені між сторонами, що відповідає вимогам ст.ст. 1050, 1054 ЦК України. Надання кредиту у доларах США врегульоване Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. з наступними змінами. Банком надано суду Банківську ліцензію № 224 від 29.05.2007 р. та Дозвіл № 224-2 від 18.09.2007 р. з Додатком до цього дозволу, якими підтверджується право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

    Досліджуючи питання щодо виконання сторонами кредитного договору, судом встановлено, що відповідачкою порушено строки внесення платежів в рахунок повернення кредиту, станом на 19.01.2010 р. загальна сума боргу складала 26131,01 доларів США, що за курсом валют становить 209079,44 грн.

    Враховуючи, що позивачкою порушено вимоги ст.ст. 526,527,530 ЦК України, зобов’язання щодо повернення кредиту не виконуються, суд обґрунтовано стягну в з неї на користь банку зазначену суму боргу.

    Правильним є рішення суду і в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору та договору застави, оскільки порушень ні банком, ні позичальником при укладенні кредитного договору допущено не було, тому відсутні підстави передбачені ст. 215 ЦК України для визнання правочину недійсним.

    Доводи в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом законодавства, яким регулюються питання кредитування в іноземній валюті, зокрема п.п. в/,г/ ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»  від 19.02.1993 р., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки твердження, що банку необхідно було мати індивідуальну ліцензію при надання відповідачці кредиту в іноземній валюті, якої у позивача не має, не узгоджуються з положеннями зазначених норм, оскільки умови отримання індивідуальної ліцензії не визначені на законодавчому рівні. Отже, банк правомірно керувався генеральною ліцензією при наданні відповідачці ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті.

    Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308  ЦПК України, колегія суддів

                                                                        ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

      Рішення Самарського районного суду м.  Дніпропетровська від 23 лютого 2010 року залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді