АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц –5047/ 10 Головуючий по 1 інстанції
Категорія – 57 Ротаєнко Д.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Качан О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів Качана О.В., Трюхана Г.М.
при секретарі Шульзі Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ України в Монастирищенському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
в с т а н о в и л а :
Звертаючись з вказаним позовом ОСОБА_6 посилалася на те, що відповідно до ст. 1 Закону "Про соціальний захист дітей війни" вона є дитиною війни і має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки таке підвищення їй у 2006 - 2008 роках не виплачувалося, просила стягнути з відповідача на її користь 3 944, 30 грн.
Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 травня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду в Монастирищенському районі Черкаської області здійснити нарахування та виплатити на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням проведених за цей період виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, так як вважає постанову суду незаконною і необґрунтованою та винесеною з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін по наступних мотивах.
Суд встановив, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач визнав, що такі виплати позивачу не проводилися. Тому суд прийшов до правильного висновку про порушення відповідачем прав позивача.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України № 21-95-ІУ і виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни до вказаного вище закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року діяв Закону № 2195-ІУ, яким пенсія підвищувалася на 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до статті 6 вказаного Закону України дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд звернув увагу на заперечення відповідача, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Він, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На застосування цієї вимогу закону наполягав відповідач в суді першої інстанції.
Позивач звернувся до суду 14 квітня 2009 року та просив зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006 – 2008 роки. Тому його позовні вимоги підлягали до задоволення лише за період з 14.04.2008 року по 31 грудня 2008 року, в межах річного строку звернення до суду. Оскільки рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008, на яке посилається суд як на підставу задоволення позову, вступило в силу 22.05.2008 року і зворотної дії не має, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з дня вступу в закону силу рішення Конституційного Суду.
За наведених обставин колегія вважає, що рішення суду обґрунтовано наявними у справі доказами, ґрунтується на вимогах закону і підстав для його зміни колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 315 ЦПК України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008, колегія
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 13 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ України в Монастирищенському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду відхилити, рішення суду залишити без змін.
Ухвала колегії та постанова суду набувають законної сили з моменту проголошення ухвали та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення ухвали.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя О.В. Качан