Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц- 7437/10                                                                            Головуючий в I інстанції – Черновській Г.В.

Категорія 57                                                                                              Доповідач – Максюта Ж.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    16 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Болтунової Л.М.

            суддів               -  Максюти Ж.І.  Козлова С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову  Жовтневого  районного суду м. Дніпропетровська  від 22 квітня 2010 року

за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про зобов’язання вчинити дії щодо виплати надбавки до пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА:

18 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м. Дніпропетровська (далі УПФУ) про стягнення підвищення до пенсії.

В обґрунтування позову посилалася на те, що має статус дитини війни. В лютому 2010  року із листа відповідача вона дізналася  про те, що їй не здійснювалась виплата належної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В зв’язку з цим позивачка просить визнати зазначені дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної раніше їй пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006 по 2009 рік, в сумі 5385,90 грн. нарахувати та виплачувати їй щомісячно пенсію з урахуванням 30% соціальної надбавки від мінімальної пенсії за віком, згідно   вищезазначеного закону.

Постановою від 22 квітня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська зобов'язав УПФ України в  Жовтневому  районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотримані нею суми підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня  2008 року по 31 грудня.2008 та за 2009 рік, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В задоволенні іншої частини позову відмовив.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови та прийняття нової про відмову у задоволені   позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог,  колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У позивачка має  статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення /а.с.9/.

Згідно ст.6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» – дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

В позовній заяві позивачка  просила провести перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу за 2006 - 2009 рік, стягнувши на її користь 5385,90 грн., і виплачувати щомісячно пенсію з урахуванням 30% соціальної надбавки від мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Частково задовольняючи позовні вимоги суд прийшов до правильного висновку про те, що відповідач повинен був підвищити пенсію позивачці відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 22 травня  2008 року по 31 грудня.2008 та за 2009 рік.

Постанова суду відповідає нормам матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи .

Судом першої інстанції правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком  визначався лише ст.28 ЗУ «про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Тому при визначені розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст..28 Закону України «про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Що стосується відсутності бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного Фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, не пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Розглядаючи виниклий спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності. Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимоги закону.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення спору і не дають підстав до висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів.

Згідно ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів, належить суду, який оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                                    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому  районі м. Дніпропетровська відхилити.

Постанову Жовтневого районного суду м . Дніпропетровська від 22 квітня 2010 року залишити без зміни.

             Ухвала апеляційного суду є остаточною, та оскарженню не підлягає.

            Судді