УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-7416/2010                                                                                                          Головуючий у 1-й інстанції – Руденко В.В.

Категорія –51                                                                                                                  Доповідач – Петренко І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого                                    судді  –  Петренко І.О.

    суддів                                                          –  Котушенко С.П., Козлова С.П.

    при секретарі                                              –  Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Ват КБ „Надра” на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2010 по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ комерційний банк „Надра” про визнання незаконним формулювання звільнення , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка звернулась у червні 2009 року до суду з позовною заявою , яку доповнила і уточнила в серпні 2009 року і просила постановити рішення , яким визнати формулювання  її звільнення за п.2 ст. 41 КЗпП України  в зв”язку з втратою довіри з боку керівництва не правильним , змінити формулювання її звільнення на – „звільнення за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП України „ , датою звільнення вважати дату винесення рішення суду , стягнути з відповідача  на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15765 грн. 71 коп. , стягнути з відповідача на її користь 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог  вказувала на те , що 15 серпня 2005 року вона була  призначена на посаду начальника відділення № 11 Філії ВАТ КБ „Надра” Дніпропетровського регіонального управління згідно наказу № 119-к від 15 серпня 2005 року .

13 квітня 2009 року позивачка подала  заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 27 квітня 2009 року в зв”язку з погіршенням стану здоров”я , яку направила до відповідача поштою з повідомленням про вручення. Ця заява була відповідачем отримана 15 квітня 2009 року. Однак, відповідач звільнення  27 квітня 2009 року не провів , а тому позивачка змушена була 4 травня 2009 року знову звернутись до відповідача з заявою про звільнення , яку останній отримав 5 травня 2009 року.

12 травня 2009 року відповідачем було видано наказ № 130-п від 12 травня 2009 року , яким позивачку було звільнено , але на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України , в обґрунтування чого було покладено  висновки ревізії , проведеної  згідно наказу № 29 від 16 квітня 2009 року.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 16 березня 2010 року  позовні вимоги ОСОБА_1  були задоволені частково :  визнано формулювання звільнення  позивачки за п.2 ст. 41 КЗпП України незаконним , ВАТ КБ „Надра” в особі тимчасового адміністратора ВАТ КБ „Надра” забов”язано  змінити формулювання звільнення позивачки на ч.1 ст.. 38 КЗпП України , тобто звільнення за власним бажанням ; стягнено з відповідача на користь позивачки  41240 грн. 30 коп.  заробітної плати за час вимушеного прогулу , 1000 грн. – на відшкодування моральної шкоди ; в іншій частині вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ КБ „Надра” ставить питання про скасування рішення суду , оскільки  було допущено неправильне застосування закону,  і просить постановити нове рішення по суті позовних вимог.

Вислухавши учасників процесу, що з’явилися, вивчивши матеріали справи, законність та обгрунтованність рішення суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів  вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін за наступними підставами.

Відповідно  до  положень ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає  , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням  вимог матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка  була звільнена з роботи за підставами п.2 ст. 42 КЗпП України , яка передбачає розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі вчинення винних дій працівника , який безпосередньо обслуговує грошові , товарні або культурні цінності , якщо ці дії  дають підстави для втрати  довір”я до нього  з боку власника або уповноваженого ним органу. ( ар. сп. 5,10)

Посадові обов”язки  позивачки викладені в посадовій інструкції начальника відділення , наданій до справи ( ар. сп. 21-25,43-46 ). У провину позивачки  висувалися звинувачення пов”язані з тим , що вона в порушення п. 3.1 вказаної інструкції не організувала  та не забезпечила якісну , ефективну та безперебійну  діяльність відділення , в з”в’язку з чим  повинна нести  особисту відповідальність за виконання завдань і функцій , покладених на відділення.

Однак,  відповідачем не було надано ніяких доказів з приводу того , що  ці звинувачення обґрунтовані  і має місце винна поведінка позивачки, хоча    відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна із сторін по справ забов”язана  надавати докази  в підтвердження  своїх вимог та заперечень на вимоги.

Так, як вбачається з  копії лікарняного листа ( ар. сп. 9) позивачка  з 30 березня 2009 року по 24 квітня 2009 року , включно,  знаходилась на стаціонарному лікуванні. 13 квітня 2009 року  нею було направлена на адресу відповідача заява про звільнення її з 27 квітня 2009 року за власним бажанням і ця заява була відповідачем отримана 15 квітня 2009 року ( ар. сп. 6).

У відповідності до положень ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір , укладений на невизначений строк , попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

16 квітня 2009 року  відповідачем було видано наказ № 29 ( ар. сп. 11) про проведення аудиторської перевірки  в зв”язку зі звільненням позивачки , а 23 квітня 2009 року складено акт  ревізії цінностей , що знаходяться у касі відділення № 11 Дніпропетровського регіонального управління ВАТ КБ „Надра” ( ар. сп. 12).

Таким чином , колегія суддів вважає , що  розглядаючи спір  районний суд повно і всебічно  дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює і керуючись ст..ст. 38, 41, 134 ,135-1,235, 237-1 КЗпП України  задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги  про те , що з позивачкою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, порушення якого сам по собі являється  підставою для обґрунтованого звільнення останньої ,суперечать  як фактичним обставинам  так вимогам діючого законодавства. Так, об”єм обов”язків позивачки , визначений посадовою інструкцією та  зміст п. 1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність , підписаного  між позивачкою та відповідачем  4 січня 2009 року не дозволяє віднести її посаду до „Переліку посад і робіт , які  заміщаються чи виконуються працівниками, з якими  підприємствами ,установами ,організаціями можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей , переданих  їм для  забезпечення , обробки ,продажу (відпущення) , перевезення або застосування в процесі виробництва” , затвердженого  постановою  Державного комітету Ради Моністів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1997 року № 447\24.

Доводи представника відповідача в  судовому засіданні апеляційної інстанції про те , що винність дій позивачки обгрунтовується матеріалами кримінальної справи відкритої відносно позивачки також не знайшли свого підтвердження, оскільки на запит суду надійшло повідомлення про те , що така кримінальна справа не відкривалась.

Решта доводів апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели  або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки  вони зводяться до не згоди з рішенням суду , були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.

Керуючись ст..ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ВАТ КБ „Надра” – відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного  суду набирає  законної сили  з моменту її проголошення , однак  може бути  оскаржена  шляхом подачі  касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили  до Верховного Суду України .

    Судді