Справа №22ц-5589/10 Головуючий в I інстанції – Мірошниченко Н.В.
Категорія 57 Доповідач – Приходченко А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Приходченко А.П.
суддів - Демченко Е.Л., Волошина М.П.
при секретарі - Сичевській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради в особі Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради
на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради в особі Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради в особі Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, обґрунтовуючи свій позов тим, що через бездіяльність відповідача вона отримувала протягом 2007 р.- 2009 р. щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в значно меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровську від 29.03.2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради в особі Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що була виплачена ОСОБА_1 у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради в особі Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, виходячи з розміру такої допомоги, що дорівнює у цей період прожитковому мінімуму для дітей віком до шести років з урахуванням фактично отриманої суми допомоги за зазначений період.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради в особі Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування постанови суду та прийняття нового рішення по справі, яким відмовити позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі.
Відповідно до ст. 304-1 ЦПК України апеляційна скарга розглядається за наявними матеріалами без виклику осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження, і у зв’язку з цим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення до досягнення дитиною трирічного віку.
Згідно ч.1 ст.15 вищезазначеного Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Пунктом 14 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зупинено на 2007 рік та правовідносини врегульовані абзацом 3 ч.2 ст.56 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому КМ України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007(справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 ст.71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України №2811-ХII щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений з 01 квітня 2007 року у розмірі 463, 00 грн., з 01 жовтня 2007 року у розмірі 470 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснював позивачці з 09.07. 2007 року по 31.12.2007 р. у розмірах значно менших, ніж встановлено ст.62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Відтак суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність здійснення перерахунку допомоги за цей час.
Виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році врегульовані Законом України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» було викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень», а п.3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» цього Закону було викладено у такій редакції: «3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 %, з 1 січня 2009 року – 75%, з 1 січня 201- року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення п.23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не були визнані неконституційними, тому протягом 2008 р. відповідачем проводилися виплати допомоги у розмірі визначеному законом і вимоги позивачки про перерахунок допомоги за 2008 рік задоволенню не підлягають.
Аналогічним було врегулювання цих правовідносин у 2009 р., тому і за цей рік відповідачем виплати допомоги проводилися у встановленому порядку.
Не заслуговує на увагу посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що рішення Конституційного Суду України не може бути реалізоване через відсутність додаткового фінансування на допомогу по догляду за дитиною, оскільки зазначені обставини не є перешкодою для відновлення порушених прав позивачки на підставі чинного законодавства.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування постанови суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому постанова суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – відхиленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради в особі Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради відхилити.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :