Справа № 2-А-816/10/1512
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2010 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого – судді Салтан Л.В.
при секретарі Небесній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси
про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
1 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, в якому просив зобов’язати відповідача провести перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням щомісячної державної соціальної надбавки в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року та в подальшому проводити обчислення пенсії з урахуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, відповідач таку державну допомогу не виплачує, чим порушуються його законні права та інтереси
Позивач звернувся до суду з заявою в якій свій позов підтримав та просив справу розглянути у його відсутності.
Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси в судове засідання не з’явився, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі та розглянути справу за його відсутністю.
Суд дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження перебуває на обліку в УПФУ у Київському районі м. Одеси та має статус дитини війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 92 ч. 1 пп. 1, 6 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.
Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», зазначений пункт ст. 77 виключено та ст. 110 викладена в іншій редакції, зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України відповідних нормативно-правових актів не видавалось.
Таким чином у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджено не було, тому суд дійшов до висновку, що у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, тому вимоги позивача, в цієї частині позову задоволенню не підлягають.
Згідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Положення «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими обмежено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними.
Відповідно до п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 встановлено, що положення пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, в тому числі п. 41 визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд не приймає доводи відповідача викладені в запереченнях на позов, стосовно того, що на теперішній час обчислення підвищення до пенсії повинне виплачуватись в розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, оскільки обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Тому відповідач був зобов’язаний здійснити перерахунок та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
Відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань, покладених на УПФ України в Київському районі м. Одеси законодавством, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових Законів, внесення змін до чинного законодавства за ст. 22 Конституції України не допускається.
Згідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ мінімальний розмір пенсії за віком не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а ч. 2 зазначеного Закону передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно законами України.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про обов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV розмір мінімальної пенсії за віком, як державної соціальної гарантії, визначається цим Законом і відповідними Законами України «Про державний бюджет» на відповідні роки.
При розрахунку розміру несплаченої надбавки позивачу за 2007 рік суд враховує положення ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз. 1, ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5, ч.1 цієї статті, збільшений на 1%: 9.07.2007 – 30.09.2007 р. – 406 грн. .+1% (4,06) грн. = 410,06 грн.; 1.10.2007 – 31.12.2007 р. – 411 грн. +1% (4,11) = 415,11 грн.
Суд виходить з того, що надбавка складає: з 22 липня 2007 року до 30 вересня 2007 року із розрахунку – 410,06 грн. х 30% = 123,02 грн. на місяць х 2 місяців = 246,04 грн.; з 1 жовтня 2007 року до 31 грудня 2007 року із розрахунку – 415,11 грн. х 30% = 124,53 грн. на місяць х 3 місяці = 373,60 грн.
За 2008 рік доплати позивачу складають з урахуванням, що відповідачем сплачувались надбавки дітям війни – 47,00 грн. з 1 січня; 48,10 грн. з 1 квітня; 48,20 грн. з 1 липня; 49,80 грн. з 1 жовтня; за 9 днів травня – 41,89 грн., однак позивач отримав 48,10 грн., тому за даний період нарахувань не передбачається; за червень із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 481,00 грн. х 30% = 144,30 грн.; з 1 липня до 30 вересня із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 482,00 грн. х 30% = 144,60 грн. на місяць х 3 місяці = 433,80 грн.; з 1 жовтня до 31 грудня із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 498,00 грн. х 30% = 149,40 грн. на місяць х 3 місяці = 448,20 грн.
За 2009 рік доплати позивачу складають з урахуванням, що відповідачем сплачувались надбавки дітям війни з січня 2009 року по серпень 2009 року в розмірі 49,80 грн.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право в 2009 році встановлювати розміри соціальних виплата, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Таким чином вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Норми вказаного законну чинні в 2009 році.
Отже нарахування та виплата в 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Стаття 28. Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з положеннями ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» – прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 701 гривня та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років – 632 гривні; дітей віком від 6 до 18 років – 776 гривень; працездатних осіб – 744 гривні; осіб, які втратили працездатність – 573 гривні.
За 2009 рік відповідачем сплачувались надбавки дітям війни в розмірі 49,80 грн.
Надбавка дітям війни: з січня 2009 року до 1 листопада 2009 року складає із розрахунку – 573 грн. х 30% = 171, 90 грн. на місяць х 12 місяців = 2 062,80 грн.
Статтею 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» – встановлений прожитковий мінімум на одну особу в 2010 році, а саме для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня – 709 гривень, з 1 жовтня – 723 гривень, з 1 грудня – 734 гривень.
За 2010 рік відповідачем сплачувались надбавки дітям війни в розмірі 49,80 грн.
Надбавка дітям війни: з січня 2010 року до 7 червня 2010 року складає із розрахунку – 695 грн. х 30% = 208,50 грн. на місяць х 3 місяці = 625,50 грн.; 706 грн. х 30% = 211,80 грн. на місяць х 2 = 423,60 грн. та за 7 днів червня 2010 року – 49,42 грн.
Відповідно до вимог ст. 11 КАС України – суд розглядає адміністративний позов межах позовних вимог. Суд може вийти за межи позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.
Враховуючі вік позивача, його правову необізнаність, з метою захисту його прав та інтересів,суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог - захист прав та інтересів позивача слід здійснити шляхом визнання противоправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати державної соціальної допомоги позивачу в розмірі передбаченим діючим законодавством.
Згідно з ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами, а для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України – пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленим КАС України.
Суд приймає до уваги заперечення представника відповідача на позов, щодо пропущення позивачем строків для звернення до суду за захистом порушених прав.
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом 1 березня 2010 року.
За таких підстав суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 1 березня 2010 року, доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Також вимоги позивача в частині нарахування відповідної соціальної виплати в 2009 році підлягають задоволенню.
Разом з тим, треба зазначити, що обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати позивачу грошових сум покладено на УПФ у Київському районі м. Одеси, оскільки п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.
Вимоги позивача в частині зобов’язання УПФУ в Київському районі м. Одеси в подальшому проводити обчислення пенсії з урахуванням відповідної соціальної виплати не підлягають задоволенню, оскільки діючим законодавством не передбачено нарахування, виплата та стягнення на майбутнє.
При викладених обставинах суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, визнати дії Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси неправомірними, зобов’язати відповідача поновити порушене право позивача та зобов’язати УПФ України в Київському районі м. Одеси здійснити нарахування, перерахування підвищення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 травня 2004 року за період з 1 березня 2009 року по 7 червня 2010 року.
Керуючись ст.ст. 6-14, 17, 19, 99,100, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254, 256 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 травня 2004 року, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року, ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії», п. 6 ст. 3 ЦК України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання відмови в нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати відмову Управління пенсійного фонду у Київському районі м. Одеси щодо проведення нарахування, перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 березня 2009 року по 7 червня 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з 1 березня 2009 року по 7 червня 2010 року.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий