Справа № 2-61/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    13 липня 2010 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Рогач К.М., розглянувши в м.Турці позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Народного часопису Турківщини - газети  «Бойківщина» про зобов»язання  спростування недостовірної інформації, надання права на спростування недостовірної інформації та стягнення відшкодування моральної шкоди, суд

встановив:

    18.08.2009 року до суду із даним позовом звернувся ОСОБА_1.

    16.03.2010 року  позивач частково змінив та доповнив свої позовні вимоги.

    Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в часописі «Бойківщина» було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», яку написав відповідач ОСОБА_2.

    Вважає, що із контексту заголовку та зі змісту самої статті в цілому очевидним є те, що вказане твердження стосується, зокрема, його як підприємця та депутата Турківської міської ради. Ці образливі слова принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

    Вважає, що відповідачем в статті було поширено відомості, які є неправдивими,  про те, що  :

    «з часом майна деяким депутатам міської ради почало не вистачати. Вирішили попросити його в районної ради.Але отримали відмову. ОСОБА_1 попросили забратися із третього поверху побуткомбінату, який він уже вважав своїм.От тоді і полився бруд на районну раду.»,

    «оббріхуючи інших – набудемо дешевої слави і пройдемо в майбутньому знову в депутати міської ради, щоб і надалі грабувати міську громаду – ось лозунг кількох міських депутатів, що стоять за брехнею, що розповсюджується ними.»,

    -«В той же час »турківські правозахисники» розділили вже в місті все, що могли, а тепер ще намагаються розділити між собою плани під

-2-

будівництво, знову ж нехтуючи мешканцями міста, які стоять на черзі на квартири».

    Поширення відповідачами недостовірної інформації щодо нього негативно впливає на його репутацію,  незважаючи на те, що він окрім підприємницької діяльності постійно займається громадською роботою, надає матеріальні допомоги жителям міста, робить пожертви для нарахування стипендій учням, є співзасновником та членом  Турківської районної організації роботодавців, йому постійно доводиться безпідставно давати пояснення, виправдовуватися як перед рідними та близькими людьми, так і перед громадськістю міста та району, зокрема перед депутатами  Турківської міської ради, його виборцями, вчителями та учнями шкіл в місті Турці.

    Просив суд:

    -зобов»язати відповідачів спростувати опубліковану про нього недостовірну інформацію у тій же газеті;

    - надати йому право, а фактично зобов»язати надати йому право на відповідь в тій же газеті для спростування опублікованої про нього недостовірної інформації;

- стягнути з відповідачів солідарно в його користь 14 000 грвн. в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди,

    В судовому засіданні позивач, відмовившись від стягнення відшкодування за спричинену моральну шкоду, свій позов підтримав і додатково до викладеного в позовній заяві пояснив, що він дійсно орендував третій поверх побуткомбінату, на даний час не орендує. На даний час він є співзасновником та співвласником (одним із трьох) фірми, майно якої на даний час у виді обладнання перебуває на третьому поверсі побуткомбінату. Вважає, що районна рада вимогу при звільнення приміщення від обладнання мала пред»являти до усіх співвласників фірми, а не лише до нього одного, оскільки він один не може відповідати за дії інших співвласників.

    В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив, що, дійсно, він написав  статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2, яка опублікована в Народному часописі Турківщини – газеті «Бойківщина» ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Дана стаття ним написана у відповідь на статтю «Турківські царьки», опубліковану в газеті «Вибір» (Правозахисники Турківщини) № 5(005) за 15-22 липня 2009 року,яку він не зміг спростувати через суд по причині відсутності реєстрації даного друкованого засобу масової інформації. Стаття написана ним по гарячих слідах, а тому він був схвильований, висловлюючи свої думки. Також пояснив суду, що  позивач орендував  третій поверх побут комбінату, договір оренди із ним на даний час розірвано, однак  майно своє він тримає в приміщенні і не бажає його звільняти, незважаючи на вимоги районної ради, а тому він і написав у статті, що ОСОБА_1 приміщення

-3-

третього поверху побуткомбінату вважав своїм. Це є його логічним  висновком із дій позивача. Він відносить дані слова до оціночних суджень.

    Що стосується другої та третьої частин  тексту статті , правдивість яких оспорює позивач, вони не стосуються саме його, а інших депутатів міської ради і є його оціночними судженнями. Вважає, що його діями ніякої моральної шкоди позивачу не заподіяно.

    В судове засідання представник Народного часопису Турківщини - газети «Бойківщина» не з»явився, про час розгляду справи повідомлявся завчасно і належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

    Вислухавши сторони, дослідивши обставини справи, всі наявні докази , надані сторонами суду, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, із таких підстав.

    Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Народному часописі Турківщини - газеті «Бойківщина» було опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_2», яку написав  відповідач ОСОБА_2.

    В даній  статті  відповідачем ОСОБА_2 написано в тому числі і таке:

    1) « З часом майна деяким депутатам міської ради почало не вистачати. Вирішили попросити його в районної ради. Але отримали відмову. ОСОБА_1 попросили забратися із третього поверху побуткомбінату, який він уже вважав своїм.»,

    2) «Оббріхуючи інших, - набудемо дешевої слави і пройдемо в майбутньому знову  депутати міської ради, щоб і надалі грабувати міську громаду - ось лозунг кількох міських депутатів, які стоять за брехнею, що розповсюджується ними.»,

    3) В той же час «турківські правозахисники» розділили вже в місті все, що могли. А тепер ще намагаються розділити між собою плани під будівництво, знову ж нехтуючи мешканцями міста, які стоять на черзі на квартири.»

Вищенаведені частини тексту статті позивач вважає недостовірною інформацією, яка ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, та вимагає її спростування через засоби масової інформації.

Наведені вище обставини підтверджуються : екземпляром газети «Бойківщина» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та позовною заявою позивача ОСОБА_1 від 16.03.2010 року.

При аналізі змісту статті, в тому числі оспорюваних частин, суд враховує таке.

    Як пояснив сам позивач, він дійсно орендував якийсь час приміщення третього поверху побуткомбінату, однак на даний час не орендує, хоча майно, співвласником якого він є, будучи співзасновником фірми «Профарм-Т», обладнання якої не забирає із приміщення третього поверху побут комбінату. Ці обставини підтверджуються : розпорядженням голови Турківської районної ради Львівської області № 6 від 09.01.2002 року про

-4-

зобов»язання  керуючого управлінням будинками в м.Турці укласти  договір оренди третього поверху побуткомбінату із ОСОБА_1; заявою ОСОБА_1  на ім»я голови Турківського районної ради від 14.01.2002 року  про надання йому в оренду приміщення третього поверху побут комбінату в м.Турці по вул.Молодіжній; договором  від 01.04.2002 року між Турківським міським управлінням будинками та ОСОБА_1 про оренду ним нежитлового приміщення по вул.Молодіжній, 25 в м.Турці загальною площею 285,6 кв.м. на строк п»ять років;  свідоцтвом про право власності від 05.07.2004 року, із якого вбачається, що власником будинку №  25, прим.3 є Турківська районна рада; вимогою голови Турківської районної ради від 16.02.2009 року до ОСОБА_1 про звільнення від обладнання ПП»Профарм-Т»  приміщення в буд.25 по вул.Молодіжній в м.Турці; листом № 150 від 13.05.2004 року голови Турківської районної ради на ім»я ОСОБА_1, із якого вбачається, що районною радою відмовлено ОСОБА_1 у зменшенні наполовину орендної плати за орендоване приміщення, та розірвано договір оренди за згодою сторін із 01.05.2004 року, повторним листом голови Турківської районної ради № 262 від 23.06.2009 року на ім»я ОСОБА_1 про звільнення від обладнання приміщення третього поверху в будівлі № 25 по вул.Молодіжній в м.Турці.  Не довіряти даним доказам у суду підстав немає, оскільки позивач підтвердив їх в суді.

    При аналізі першої  оспорюваної частини тексту статті видно, що перші три речення не стосуються саме його, в них не міститься конкретної інформації щодо позивача, а лише в продовженні міститься інформація про те, що його попросили забратися із приміщення третього поверху побут комбінату. Як видно із листів, представлених суду відповідачем ОСОБА_2, дійсно, був такий факт, що голова Турківської районної ради від імені ради зобов»язував позивача звільнити займане  приміщення.

    Як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, що , оскільки позивач не звільняв займане ним  приміщення, незважаючи на відсутність із ним договору оренди і на листи районної ради, він зробив висновок , що ОСОБА_1 уже вважав дане приміщення своїм. Заперечень цьому позивач не навів, а навіть пояснив в суді, що обладнання фірми, співвласником якої він є, і по даний час без законних підстав займає частину приміщення третього поверху побуткомбінату.

    Вимога позивача зобов»язати відповідача ОСОБА_2 спростувати це твердження, оскільки він так не вважав, суд визнає таким, що не ґрунтується на законі, оскільки, як видно із викладених вище фактів, відповідач ОСОБА_2 мав підстави так вважати, а окрім цього це твердження, що не є інформацією, і грунтується на логічних висновках аналізу дій позивача, суд відносить до оціночних суджень, а не фактів, оскільки воно містить твердження про думки, а не про події і факти.

    Що стосується другої та третьої частин оспорюваних позивачем частин тексту статті, як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, вони  не стосуються позивача. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

-5-

    Посилання позивача на те, що це видно із усього тексту статті, не відповідають дійсності, оскільки при аналізі тексту статті видно, що в ній названі прізвища двох депутатів Турківської міської ради – ОСОБА_3 та ОСОБА_1, однак не вбачається , що зміст статті стосується тільки їх двох. Аналізуючи текст статті, можно прийти до висновку, що вона стосується лише депутатів міської ради ОСОБА_1  і ОСОБА_3, а можна і не прийти до такого висновку, поширюючи зміст статті також і на інших  депутатів міської ради. Передбачити, яким чином відізвався зміст тексту статті у свідомості різних людей неможливо, оскільки в ній міститься багато оціночних суджень, все залежить від того, чи повірить читач автору, а тому суд вважає, що висновок , що випливає із цієї статті, покладений на розсуд людини, яка її прочитала.

    Також, що стосується третьої частини тексту статті, оспорюваної позивачем, із нього видно, що він стосується саме початку абзацу, в якій вона включена; починається цей абзац словами «на мою думку», а тому можна зробити висновок, що і викладений в даному абзаці текст, в тому числі оспорювана позивачем його частина, є оціночним судженням автора статті , оскільки він висловлює в цім абзаці свою думку.

    В силу ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, усно, письмово, або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав людини може бути обмежено лише законом і лише в інтересах в тому числі  репутації та прав інших осіб.

    В силу ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів сім»ї.

    В силу ст. 47-1 закону України «Про інформацію» та ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за оціночні судження.

    Враховуючи те, що в оспорюваних позивачем частинах тексту статті не містяться конкретні факти щодо нього та членів його сім»ї, окрім факту, що ОСОБА_1 попросили забратися із третього поверху побуткомбінату, що відповідає дійсності, а також висловлені автором статті оціночні судження, за які він не може бути притягнутий до відповідальності згідно вимог закону, суд приходить до переконання про відсутність у позивача ОСОБА_1  права і підстав  на спростування оспорюваних ним частин тексту статті, викладених вище,  написаних відповідачем ОСОБА_2 в статті «Правда і міфи про майно комунальної власності, або хто ж такі насправді так звані «правозахисники Турківщини, - царьки чи звичайні торгаші і шахраї».

    На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 4,10,11,60,212 ЦПК України, ст.ст. 32,34 Конституції України, ст. 10 Конвенції із захисту прав та основоположних свобод людини, ст. 47-1 закону України «Про інформацію», суд

-6-

вирішив:

    у позові ОСОБА_1 відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка має бути подана до суду протягом 10 днів із дня його проголошення.

Головуюча-