А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    З А К А Р П А Т С Ь К О Ї    О Б Л А С Т  І

          У    Х    В    А    Л    А

          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.08.10                                                                                                                     м. Ужгород  

    Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Марчука О.П., Дорчинець С.Г., з участю прокурора Міцовда К.Д., підсудного ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу в якій ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, несудимий, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Вироком Свалявського районного суду Закарпатської області від 05.05.10 ОСОБА_3. був визнаний винним у тому, що в січні 2010 року в стані алкогольного сп’яніння незаконно, з метою збуту придбав у ОСОБА_6 наркотичні засоби, які зберігав у своєму житлі в АДРЕСА_1 За ці діяння ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

    На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання і періодично з’являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації. Іспитовий строк визначено тривалістю в 3 роки.

    Ухвалено: запобіжним заходом залишити підписку про невиїзд, речовий доказ – 5 пігулок, що містять особливо небезпечну психотропну речовину, знищити.

    На даний вирок Ужгородський транспортний прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, подав апеляцію, в якій порушує питання про скасування вироку за м’якістю призначеного покарання і просить постановити новий вирок, за яким призначити ОСОБА_3 покарання в вигляді 6 років позбавлення волі. Посилається на те, що підсудний вчинив тяжкий злочин за обтяжуючої обставини – у стані алкогольного сп’яніння. Окрім цього, таке покарання, на думку апелянта, не відповідає особі підсудного.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, яка підтримала апеляцію частково і вважала, що вирок підлягає до скасування через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення при складанні вироку кримінально-процесуального закону, а справа – до повернення на новий розгляд суду першої інстанції; пояснення підсудного, який вважав вирок законним і просив залишити його без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

    Відповідно до вимог ст. 64 КПК України при розгляді кримінальної справи в суді  підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винність обвинуваченого і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання. Належне виконання вимог ст. ст. 324, 334 КПК України означає, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна, зокрема, містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, обставини, які визначають ступінь його тяжкості.

    Ці вимоги судом першої інстанції не дотримані. Як видно з вироку, суд не визначився у питаннях про те, в якому місці, що саме, психотропну речовину або наркотичні засоби, в якій кількості і за яку суму придбав ОСОБА_3 у ОСОБА_6, протягом якого часу і в якому місці зберігав та якими мотивами при цьому керувався. В вироку немає суджень з приводу обвинувачення ОСОБА_3 в перевезенні психотропної речовини до місця проживання, потім – до м. Сваляви та в готуванні до її збуту 14.02.10 на залізничній станції Свалява.

    При визначенні міри покарання суд вказав, що враховує тяжкість злочину, дані, що характеризують підсудного, щире розкаяння, сприяння розкриттю злочину, вчинення його в зв’язку з важким матеріальним становищем і вважає можливим його виправлення та попередження нових злочинів покаранням, не пов’язаним з позбавленням волі. Однак, згідно протоколу судового засідання обставини, які впливають на ступінь тяжкості злочину та характеризують особу підсудного, судом не досліджувались.

    Такі порушення кримінально-процесуального закону, істотно вплинули на правильність прийняття рішення і, відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України, є підставою для скасування вироку. Окрім цього, вони перешкоджають і апеляційному суду визначитись у питанні, порушеному в апеляції.

    В такому разі апеляційний суд, згідно ч.2 ст. 374 КПК України, скасовує вирок і повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки судом першої інстанції не наведено підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, для рішення про застосування ст.75 КК України, тому, за умови доведеності пред’явленого йому обвинувачення, призначене судом покарання слід вважати зам’яким.

Ухвалою апеляційного суду від 14.07.10 запобіжний захід щодо ОСОБА_3 в цій кримінальній справі змінено на взяття під варту. Підстав для подальшої його зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

                    У   Х   В   А   Л   И   В   :

апеляцію Ужгородського транспортного прокурора задовольнити частково, вирок Свалявського районного суду від 05.05.10 щодо ОСОБА_3 з-за невідповідності викладених у ньому висновків фактичним обставинам справи, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону і м’якості покарання скасувати, кримінальну справу надіслати на новий розгляд до того ж місцевого суду.

    Запобіжним заходом щодо ОСОБА_3 залишити утримання під вартою.

Судді: