А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
25.08.10 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Машкаринця І.М., Стана І.В., з участю прокурора – Дем’янчука І.І., особи, в інтересах якої подана скарга – ОСОБА_3, його захисника – адвоката ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в якому помічник прокурора м. Ужгорода, що брав участь у розгляді скарги в суді першої інстанції, подав апеляцію на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 02.08.10.
Цією постановою скасовано постанову помічника прокурора м. Ужгорода від 29.04.10 про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за відсутністю в їх діях складу злочину, а матеріали за заявою ОСОБА_10 про злочин надіслано до прокуратури м. Ужгорода на додаткову перевірку.
У заяві ОСОБА_3 зазначалось, що 28.01.10 о 15 годині на площі Корятовича, а через деякий час – на вул. Берчені в м. Ужгороді незнайомі йому особи, в тому числі працівники правоохоронних органів заподіяли йому тілесні ушкодження, зокрема і в той час, коли він у наручниках лежав на землі обличчям донизу (а. 2-4).
Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.04.10 вмотивовано тим, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 доводів, викладених у заяві ОСОБА_3 не підтвердили, а за фактом хуліганства, ймовірно вчиненого самим ОСОБА_3, порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України (а. 56-58).
У скарзі на цю постанову захисник ОСОБА_4 зазначив, що заява ОСОБА_3 перевірена поверхнево і необ’єктивно, в основу прийнятого помічником прокурора м. Ужгорода рішення покладено тільки пояснення зацікавлених у результатах перевірки осіб – працівників міліції, в діях яких убачаються ознаки злочинів, передбачених ч.1 ст. 122 та ч.2 ст. 365 КК України.
Скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи суддя обґрунтував тим, що вона винесена без належної перевірки заяви ОСОБА_3, зокрема без врахування даних про наявні у нього тілесні ушкодження, час їх заподіяння, пояснень сторонніх очевидців події, є невмотивованою, а отже, не відповідає вимогам ст. 99 КПК України.
Апелянт порушує питання про скасування постанови судді і направлення провадження за скаргою на новий судовий розгляд. Вказує, що ОСОБА_11 подав заяву під час лікування, що ОСОБА_12 (батько заявника) не був очевидцем події, на те, що суддя цих обставин не врахував і недоречно послався на ст. 22 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора на підтримання апеляції, пояснення особи, яка подала скаргу та її захисника про обґрунтованість постанови судді, перевіривши матеріали на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ч.3 ст.236-2 КПК України суддя приймає рішення за скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи залежно від того, чи були при відмові в порушенні справи додержані вимоги статті 99 КПК України.
Ця вимога закону суддею додержана.
У ст. 99 КПК України зазначено, що прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя відмовляють у порушенні кримінальної справи при відсутності підстав до її порушення. Такими підставами, згідно ч.2 ст. 94 КПК України, є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Питання про існування цих даних з’ясовується шляхом здійснення перевірки в порядку, передбаченому частинами 4 і 5 ст. 97 цього Кодексу.
Подані суду матеріали, на підставі яких було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, містять заяву ОСОБА_12, в якій вказано про заподіяння йому тілесних ушкоджень, про осіб, які їх спричинили та прохання направити його на судово-медичне обстеження. Однак ця заява не перевірена: з джерел даних про стан здоров’я ОСОБА_12 помічник прокурора, який здійснював перевірку, здобув тільки протокол його медичного огляду на предмет встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння (висновок: «Тверезий» а.27). Виписку з історії своєї хвороби разом з поясненням подав прокуророві через захисника сам ОСОБА_12 (а. 48-52), однак викладені в ній дані у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи не згадуються. За такої суперечності та неповноти перевірки постанова підлягала до скасування, а матеріали - поверненню для проведення додаткової перевірки.
Доводи апеляції для вирішення питання про законність і обґрунтованість постанови судді значення не мають: право подавати заяви про вчинення злочину особам, які перебувають на лікуванні, законом не обмежено, а відсутність батька заявника на місці події, як і згадування в постанові ст. 22 КПК України, з цим питанням ніяк не пов’язані.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію помічника прокурора м. Ужгорода залишити без задоволення, постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 02.08.10 про скасування постанови помічника прокурора м. Ужгорода від 29.04.10 про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за заявою ОСОБА_3 – без змін .
Судді: