ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
справа № 2-7300/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді Горкавої В.Ю.
за участю секретаря Прилуцької Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва
- про визнання протиправними дій, зобов’язання провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті йому щомісячної основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, зобов’язати провести перерахунок та виплатити йому за період з 01.08.2007 року по 01.08.2010 року 165 165грн.00коп. з урахуванням проведених виплат, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеному до категорії 1 інваліду ІІ групи згідно вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надалі Закон, основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» її розміру у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та визначених Законами України «Про Держаний бюджет України» за вказаний період розмірів прожиткового мінімуму, а також позивач просить зобов’язати відповідача призначити йому відповідно до вказаного Закону основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, посилаючись на те, що він, як інвалід ІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв’язку з неправомірними діями відповідача щодо нарахування розміру вказаних пенсії отримує основну та додаткову пенсії, передбачені ст.ст.50, 54 вказаного Закону, в значно нижчому розмірі, ніж передбачено цим Законом, а відповідач добровільно на письмову вимогу провести перерахунок відмовляється. Також позивач просить суд відшкодувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень та витрати по оплаті послуг на правову допомогу у розмірі 500,00 гривень.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Зокрема, відповідач проти статусу позивача як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 інваліда ІІ групи , який має право на отримання основної та додаткової пенсії, передбаченої ст.ст. 50, 54 вищевказаного Закону, не заперечує. Разом з цим, відповідач заперечує наявність законних підстав для нарахування та виплати пенсій відповідачу в розмірах відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до якої здійснюється нарахування та виплата розмірів пенсій, призначених виключно згідно з цим Законом і не поширюється на пенсії, призначені на підставі ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що порядок обчислення розмірів пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений і здійснюється відповідачем у відповідності до постанов Кабінету міністрів України, зокрема КМ України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постанови КМ України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», у зв’язку з чим вважає відсутніми підстави для виплати
-2-
відповідачу пенсій в інших розмірах, вважає свої дії правомірними, а тому просить відмовити в задоволені позову.
Суд, заслухавши думку позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва. Позивач на підставі ст.ст.50, 54 вказаного Закону отримує основну та додаткову пенсію в розмірах, які нараховуються та виплачуються відповідачем виходячи з мінімальних розмірів пенсій, встановлених відповідно до постанов КМ України: а саме постанови КМ України від 26.07.1996 №831, постанови КМ України від 27.12.2005 №1293, постанови КМ України від 28.05.2008 року №530, постанови КМ України від 16.07.2008 №654 та постанови КМ України від 03.01.2002 року №1, а не виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Разом з цим, встановлені вищевказаними постановами КМ України розміри сум, виходячи з яких проводиться розрахунок та виплата державної та основної пенсій за ст.ст.50, 54 вказаного Закону, не відповідають і є меншими, ніж розміри мінімальної пенсії за віком, що не заперечує відповідач (а.с.10-12,16).
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.49 Закону ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надалі Закону, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.50 вищевказаного Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.53 цього Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст.67 цього Закону встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Разом з цим, як встановлено протягом судового розгляду, встановлені вищевказаними постановами КМ України розміри сум, виходячи з яких проводиться розрахунок та виплата держаної та основної пенсій за ст.ст.50, 54 вказаного Закону, не відповідають і є меншими, ніж розміри мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами, суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених ст.ст.50, 54 вказаного Закону, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
-3-
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.5 цього Закону встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком, дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст.ст.50, 54 Закону України ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає за належне застосування для визначення розміру державної та додаткової пенсій за цим Законом мінімального розміру пенсії за віком за ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначається встановленим прожитковим мінімумом, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для їх визначення, що не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено. У зв’язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідача в цій частині.
Виходячи з вищевикладеного, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, наведених в обґрунтування правомірності своїх дій, а тому, виходячи з наведеного, суд вважає неправомірними дії відповідача щодо відмови перерахувати пенсію відповідачу та наявними законні підстави для нарахування та виплати позивачу державної та основної пенсії за ст.ст.50, 54 Закону України ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Разом з цим, оскільки положення п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесені зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними відповідно Рішеннями Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, які не мають зворотної дії в часі, вимоги позивача за 2008 рік підлягають частковому задоволенню за період починаючи з 22.05.2008 – часу відновлення дії положень вказаного Закону. З огляду на те, що доводи позивача про неконституційність вищевказаних положень закону України про Держаний бюджет з моменту набрання ними чинності є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України.
З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню за періоди з 01 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 1 січня 2009 року по 01 серпня 2010 року включно з урахуванням здійснених відповідачем у вищевказані періоди виплат, оскільки, як встановлено протягом судового розгляду, позивачеві здійснювались та здійснюються відповідні виплати основної та додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеному до категорії 1 інваліду ІІ групи, згідно вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, оскільки позивачем не надано належних доказів щодо розрахунку суми, яку позивач просить стягнути з відповідача як доплату до проведених виплат у розмірі 165 165грн.00коп., за відсутності належних доказів на підтвердження здійснених нарахувань та виплат за вищевказані періоди, а також враховуючи публічно-правовий характер соціальних правовідносин, до яких цивільне законодавство не застосовується, суд вважає, що в цій частині вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з їх необґрунтованістю.
Вимога позивача зобов’язати відповідача призначити йому відповідно до Закону основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, задоволенню не підлягає як безпідставна, оскільки право позивача на дані виплати встановлено та гарантовано законом і здійснюється у встановленому законом порядку, а відповідно до ст.ст.1, 3 ЦПК України судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.ст.84, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 500грн.00коп., судові витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., та на користь на користь держави 51,00 грн. судового збору(а.с.17-23).
-4-
Керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 22, 64, 75, 92 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, ст.ст. 6, 10-11, ст.ст.57-60, ст.84, ст.88, ст.169, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ст.223, ст.292, 294 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови перерахування ОСОБА_1 щомісячної основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеному до категорії 1 інваліду 2 групи, основної пенсії згідно вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, за період з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з 1 січня 2009 року по 01 серпня 2010 року включно, з урахуванням здійснених виплат за вказані періоди.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 500 (п’ятсот) грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на користь Держави судовий збір у розмірі 51(п’ятдесят одна) гривня.
У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Печерського
районного суду міста Києва В.Ю.Горкава