АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6365 Головуючий у 1 інстанції 2010 р. Щудрик А.А.
Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“26” серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Калашнікової О.В.
Суддів : Стрелець Л.Г.
Дашковської А.В.
При секретарі: Буримі В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізькі лани”
на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від “29” липня 2010 року по справі за позовом
ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізькі лани” про розірвання договору оренди земельної ділянки за ініціативою власника землі , -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_5 до ТОВ „Запорізькі лани про розірвання договору оренди земельної ділянки за ініціативою власника землі.
У липні 2010 року представник позивача звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила з метою забезпечення позову і погашення заборгованості по орендній платі накласти арешт на 7,5 тон зерна пшениці та 300 кг соняшника, урожаю 2010 року, яке зберігається на току в с. Красний Кут Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 липня 2010 року заяву задоволено. Заборонено вчиняти дії щодо відчуження сільгосппродукції, а саме: зерна пшениці – 7,5 тон та зерна соняшника 300 кг, яке зберігається за адресою: с. Красний Кут Купріянівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
Не погоджуючись з ухвалою ТОВ „Запорізькі лани” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права при обрані заходів забезпечення позову просило оскаржувану ухвалу скасувати.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
За змістом ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, в тому числі шляхом заборони вчиняти певні дії.
Як роз’яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Постановляючи ухвалу про накладення арешту на сільгосппродукцію і про заборону вчиняти дії щодо її відчуження, суд першої інстанції вищезазначені роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України до уваги не взяв.
На порушення вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України суд обрав спосіб забезпечення позову, який не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову являється розірвання договору оренди земельної ділянки, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати позивачем не заявлялись. Відчуження відповідачем сільгосппродукції ніяким чином не може утруднити або унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позову про розірвання договору.
За таких обставин оскаржувану ухвалу не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням вимог ст. ст. 152, 153 ЦПК України, а тому відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на врожай 2010 року і заборону вчинення дій по його відчуженню.
Керуючись ст. ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізькі лани” задовольнити.
Ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від “29” липня 2010 року по цій справі скасувати та постановити нову ухвалу наступного змісту:
„Заяву ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про забезпечення позову залишити без задоволення”.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: