Справа № 22ц-4032/2010 Головуючий у 1 інстанції – Шаповал З.О.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: КОВАЛЕНКО Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов”язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною, зобов”язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.
В апеляційній скарзі відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з”ясовані обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Апелянт посилається на те, що згідно з ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, що обмежує застосування даної статті виключно в межах даного Закону.
Також відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і кошти на виконання рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року повинні бути передбачені в Законі України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”.
Проте Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не визначено видатки на виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, та не виділено на це відповідні кошти, тому апелянт вважає, що ним не порушені права та законні інтереси позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.4).
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107 –VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” - дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ж ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, мав діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, але у порушення вимог зазначеної статті належних нарахувань та виплату не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність, і, відповідно, зобов”язав УПФ провести перерахунок та виплату позивачу доплати (підвищення) до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Доводи апелянта щодо невірного застосування судом ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, так як положення ч.3 ст.28 даного Закону не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов"язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Посилання апелянта на правомірність своїх дій в зв”язку з відсутністю бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки питання наявності чи відсутності таких видатків не є предметом даного спору і виходять за межі заявлених вимог.
Доводи апелянта про те, що виплати позивачу за період, визначений постановою суду, проводились згідно вимог діючого законодавства та за рахунок коштів, закладених у Державному бюджеті, не узгоджуються з вимогами ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому не можуть бути правовою підставою для скасування законного судового рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 3041, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області – відхилити.
Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 23 лютого 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: