Справа № 22ц-3850/2010 Головуючий у першій інстанції – ПАВЛОВ В.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – ШЕМЕЦЬ Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: КРАВЧЕНКО В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про знесення самочинно збудованої будівлі та розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2010 року, яким у задоволенні її позовних вимог відмовлено, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення щодо її вимог про знесення відповідачем самовільно збудованого гаража, а в частині вимог по розподілу земельної ділянки судом рішення не ухвалено. Зазначене є підставою для скасування оскаржуваного рішення і передачі справи на новий розгляд.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка та споруди, в тому числі і гараж, який не відповідає державним будівельним нормам, належать до комунальної власності, а тому, на думку апелянта, судом встановлено, що позов пред’явлено до неналежного відповідача і вважає, що залучивши до участі у справі в якості співвідповідача Гнідинцівську сільську раду суд вирішив би спір.
Апелянт вважає, що суд необґрунтовано зазначив про те, що нею не надано суду належних доказів на порушення її прав, оскільки позов належно обґрунтований, про що свідчать надані висновки спеціалістів на підтвердження її вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції – залишенню без змін, виходячи з наступного.
Згідно матеріалів справи, сторони є співвласниками АДРЕСА_1
Позивачем заявлені вимоги про зобов”язання відповідача знести самовільно збудований гараж за адресою: АДРЕСА_1, позначений літерою 3-11, за його рахунок, внаслідок невідповідності державним будівельним нормам, та ухвалити рішення про розподіл земельної ділянки за зазначеною адресою.
Вимоги про знесення самовільно збудованого гаража обгрунтовані позивачем з посиланням на ст.376 ЦК України з зазначенням, що даний гараж, яким користується відповідач, знаходиться на відстані 5 метрів від стін її квартири, відповідач в гаражі утримує птицю і із-за цього у сторін постійно виникають сварки.
Згідно висновків начальника відділу містобудування та архітектури Варвинської райдержадміністрації даний гараж не відповідає державним будівельним нормам щодо пожежної та санітарної безпеки та підлягає знесенню, також згідно висновку головного державного санітарного лікаря Варвинського району гараж не відповідає вимогам РСН 175-86.
Також позивач зазначає, що сторони не можуть дійти згоди щодо використання земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних документів та доказів, які б підтверджували наявність у неї права користування (оренди) спірною земельною ділянкою; споруди, які знаходяться на спірній земельній ділянці, сторони по справі не будували; Гнідинцівська сільська рада до суду з позовом до ОСОБА_7 не зверталась; наявні споруди не порушують права власності позивача.
Апеляційний суд виходить з того, що стаття 376 ЦК України передбачає знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування і лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила(здійснює) будівництво від її проведення.
За позовом фізичної особи таке рішення може бути ухвалене на підставі ст.391 ЦК України в разі доведеності нею факту створення їй перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення перешкоди в інший спосіб.
По справі встановлено, що відповідач не здійснював будівництва спірного гаража, він його використовував для утримання птиці, проте, як зазначено в рішенні суду, позивач визнала, що відповідач звільнив гараж від птиці, і незручності для позивача усунуті, хоча вона вважає, що це не унеможливлює заведення відповідачем птиці в гаражі знову.
Апеляційний суд враховує, що відповідачем усунуті незручності для позивача, пов”язані з утриманням птиці в гаражі на відстані 5 метрів від будинку, а вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені, оскільки згідно положень ч.1 ст.3 ЦПК України захисту підлягає порушене, невизнане або оспорювань право, тобто, судовому захисту підлягає вже порушене право позивача, а у даному спорі на час судового розгляду право позивача захищене і відповідачем не порушується.
Надані позивачем акти обстеження (а.с.10-12) в підтвердження своїх вимог, враховуючи встановлений судом факт звільнення гаража від птиці, не спростовують висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги той факт, що гараж не будувався відповідачем, тому вимога зобов”язувати особу, яка не здійснювала самочинне будівництво, зносити цю споруду за її рахунок, є необґрунтованою і не може бути задоволена.
Також апеляційний суд враховує, що згідно положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції – ч.1 ст.301 ЦПК України.
Доводи апелянта щодо незалучення до участі у справі в якості співвідповідача Гнідинцівської сільської ради, виходячи з вищевикладеного та враховуючи чинні на час апеляційного перегляду справи норми ЦПК щодо направлення справи на новий розгляд, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта на нерозгляд судом всіх заявлених нею вимог, зокрема в частині вимог по розподілу земельної ділянки, оскільки з наявної в матеріалах справи ухвали Варвинського районного суду від 05 липня 2010 року вбачається, що судом розглянуті ці вимоги, проте апелянтом ухвала суду не оскаржується, а апеляційний суд не вправі вийти за межі апеляційного розгляду.
Оскільки позивачем на час ухвалення судового рішення не доведено створення їй відповідачем перешкод у користуванні та розпорядженні майном, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Щодо доводів апелянта про постановлення судом окремої ухвали, апеляційний суд враховує, що окрема ухвала може бути постановлена судом при виявленні порушень закону та встановленні причин та умов, що сприяли вчиненню порушення, і це питання вирішується судом, що ухвалив рішення, проте зазначене не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: