Справа № 22ц-3819/2010 Головуючий у 1 інстанції – Грушко О.П.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: КОВАЛЕНКО Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області про визнання дій незаконними та зобов”язання здійснити нарахування та виплату належних сум, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Коропському районі щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст.6 Закону України „про соціальний захист дітей війни”; зобов”язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 05 липня 2010 року з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком та вже сплачених сум.
В апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що судом порушені норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.
Апелянт зазначає, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, управління виплачує тільки ті кошти, що надходять на його рахунок, проте таких коштів на виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, на рахунок УПФУ в Коропському районі не надходило.
Тому апелянт вважає свої дії щодо відмови в проведенні підвищення пенсій дітям війни правомірними з причини відсутності у нього самого об’єкту спору - коштів Державного бюджету України, за рахунок яких слід було б провести виплати при виконанні судового рішення.
Крім того, здійснення виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду суперечить вимогам чинного законодавства та призводить до нецільового використання коштів ПФУ.
Також апелянт посилається на те, що згідно з ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, що обмежує застосування даної статті виключно в межах даного Закону, враховуючи також, що у даному випадку спір вівся не про визначення розміру пенсії позивачу згідно даного Закону, а про нарахування підвищення до пенсії згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Апелянт зазначає, що підвищення до пенсії позивачу виплачувалось в розмірах, встановлених Законами України „Про Державний бюджет України” на відповідні роки та згідно постанови КМ України №530 від 28 травня 2008 року, тобто, в законодавчо встановлених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в Державному бюджеті України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.6).
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, мав діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, але у порушення вимог зазначеної статті належних нарахувань та виплату не проводив, його дії є незаконними, тому зобов”язав УПФУ в Коропському районі провести перерахунок та виплату позивачу доплати (підвищення) до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 05 липня 2010 року згідно зазначеного Закону.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, він відповідає матеріалам справи та грунтується на правильному застосуванні судом чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини..
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання наявності чи відсутності таких видатків не є предметом даного спору і виходять за межі заявлених вимог.
Посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України також є необґрунтованими, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат за рахунок власних джерел фінансування ПФУ.
Зазначення апелянта щодо невірного застосування судом ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, оскільки положення ч.3 ст.28 даного Закону не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов"язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Посилання апелянта в обґрунтування правомірності своїх дій на постанову КМ України №530 від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами.
Доводи апелянта про те, що виплати позивачу за період, визначений постановою суду, проводились згідно вимог діючого законодавства та за рахунок коштів, закладених у Державному бюджеті, не узгоджуються з вищевикладеним, тому не можуть бути правовою підставою для скасування законного судового рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 3041, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Коропському районі Чернігівської області – відхилити.
Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: